* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

Пер mi роки „КвТвсысо? Старивн" та М. I. Костомаров. Минуло не так багато часу, а навколо подш, ям творилися 40—50, наВ1ть 30 роюв назад, склалися вже своерцнп легенди, бмыпе того, сами юторичш дан! переплутуються, непевн1 В1домост1 заповняють м1ркування та розвщки про недавшй час, через що спостер1гаемо значн! перешкоди в осв1&тлены та ствердженш сталих факт1В нашого минулого. Нагадавмо, наприклад, досл1ди про заснування та д!яльтсть, наипаче у 60-х i на по­ чатку 70-х роюв, так звано! Старо! Ки&/всько! Громади. Поряд is .цим спомини про недавш часи, роюв 30—40 тому, марно гинуть i не при­ водить на допомогу впорядкування певних 1сторичних В1домостей про наше минуле, бо люди CTapinioro в1ку, за малими винятками, не залишають по co6i майже шяких рукописних слщ!в, яко матер1ялу про пе­ режиту старовину. Невеличю дослщи про цю старовину, по б!льшост1 фактичного зм]сту, та деяю останки певних спомшнв, що !х можна заф1ксувати хронолоНчними межами, стануть, гадаемо ми, ко рис Hi майбутшм icTOpHKaM укра­ шського громадського Й науково-лггературного руху. Н а перший раз подаемо матер)яли про icTopiio заснування часопису „Кшвська Старина" i вщносин редакцп до Миколи гаановича Костомарова в 1881— 1884 p p . & ) . З а редактора „Кшвсько! Старини" micTb роюв (1882 —1887) був Теофан Гаврилович Лебединцев—людина дуже штересна й характерна. У с]льського попа на Звенигородщин! Лебединця було чимало CHHIB, i Bci вони вийшли в.люди. Один i3 них, Данило Гаврилович, вШськовий кодифжатор судових закошв, перебував у Петербург! i займав видатне службове становище, вш приятелював з Костомаровим i був ще э 60-х p p . членом украшського громадянства. Другий—Петро, в1домий учений, проToiepeft Софшського собору та кер1вник духовних справ на Ки&Свщин], близько вш стояв i до кишського украшського громадянства, приятелю­ вав з М. О . Максимовичем, Це той nin, що провожав у KnYei труну Шевченкову, коли везли п пароплавом до Канева; це той самий n i n , уд!вець з-замолоду, що казав начальству, коли йому пропонували— i не раз пропонували—посаду видатного архшастиря: „Hi, немае мое! эгоди, apxiepe&iB е багато в Poci!&, а Кшвська Соф1я—одна на всю Украшу". В1д Петра Гавриловича брат його Теофан Гаврилович був мало не на десять роюв молодший (Теофан нар. р. 1828, пом. р. 1888). Двадцять три роки було йому, коли вш скшчив KHIB. дух. акаделпю; спершу учителював по семшар!ях, а пот1м професорував у к. дух. академ|У. В n,i часи вш з власно!& )нщ1ятиви та за власним планом заснував i редагував видатний n o saMipax та эмюту журнал „Руководство для сельскихъ па¬ — _ &--зав» ) ОриНнали п&чтнэди,яти листов Т. Г. Лебединцева до Костомарова гтсреховуються у мене; Ух меш передав разом з другими паперами К—ва його яять В. Г. Котельников, зз що складаю йому тут щиру подяку. Два листн Л—ва до П. Житецького « серед main власних nanepie, а лист Житецького до Лебединцева—у В1ддЫ рукопис]в Всенар. Бсблютеки. Листи Костомарова до Л—ва надруиував був э A p x i e y ..Стар." В. Науменка, В . Д а ­ нилов в „УкраУж" 1907 р. ч. 1 1 — 1 2 . Н а жаль В. Данилов не повернув ш цих ориг!нал1в, e i других nanepiB, що взяв B I H з ApxiBy В. Науменка, так що в якому становищ[ uf матер!Яли знаходяться в Лежнградг— сказати шяк ве можна. 1г. Ж—ий. ] Уираша 1926, кн. 4.