* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

98 Материли а гронадського i л!тературного життя УкраУнн стырей" (1860 — 1863 р.) та видав два томи матер1ял!в a icropiT церковних справ на& УкраТнд (киТв. KOMICST стародавн. аклчв), книжку „Архиман­ дрит Мельхиседек Значко-Яворський" i вместив ш&каву статтю про ярмарки в „Основ!" 1861 р., ч. 6 (укр. мовою). Вщ 1865 до 1881 р. Т. Г—ч пра­ вить за директора ишл на Холмщшн i в Царств! Польському. Енергтйний, меткий, св^домий, хоч i дуже сторожкий УкраТнець, Лебединцев мав непохибний Л1тературний хист, мав гостре слово справжнього гумористичного складу i був люди ною широко осв^ченою, з добрим на у ков им доев i дом. Коли Т. Г — ч , шд старость, залишивши службов! посади, оселився у KH&IBI, то звернувся до старшого брата Петра за порадою, яку працю та яку Д1яльн1сть йому вибрати для себе. Петро Г—ч в ы п о в 1 в : «одну з двох, до чого в тебе б[льш належатиме серце, або виводь будинки для мешканш&в (год! саме у KH&IBI панувала корисна для кешеш буд!вельна пропасниця), або видавай юторичний крайовий журнал". Теофанов! сподобалася остання порада, i B I H почав клопотатися про дозв!л юторичного безцензурного часопису; тут йому допомагали i киянн, i петербурзьц!, щ о ставилися прихильно до украУнсьхоТ науково!& праць Лгтом р. 1881-го Лебединцев бачився у КиТв! з Костомаровим, що приемно с т р т його думку, i в серпш вони обое подорожували до Б!ло*1 Церкви з метою юторичних спогад!в. В-осени Т. Г—ч зав&язав зносини i з бажаними для журналу сшвробшшками: писав академикам Веселовському й Пишну. В. Б!лозерському, А. Скальковському, А. Потебш. П. бфименку, одержав об1цякки лгтературно-науковоУ допомоги В1Д В. Ан­ тоновича, Ол. Лазаревського, М. Петрова, Адр. Прахова, Ф . Терновського, 1в. Нечуя-Левицького та инших укра&шських учених i письменНИК1В. справа з доэволом у „ Министр. Внутр. Спр." щось затягалася... Кшчавсь р!к i час було вже опов!стити про видання нового часопису Т. Г—ч ось що писав 12-го жовтня 1881 р. до Пав. Гнат. Житецького, що з половини р о к у 1881 до Л1та 1882 перебував на висланш в Петербурзь „Васъ удивляетъ, можетъ быть, что наша „Старина" досел^ не объя­ вилась. Н о течеше вещей таково, что скорее, кажется, можно попасть въ тюрьму, чъмъ доброе и полезное д"6ло сделать. 27-го Авг. полученъ былъ Дрентельномъ ) эапросъ, согласенъ ли он на разрт>шеше мн1> издажя „Старины"— б е з ь ц е н з у р ы , а 28-го посланъ былъ отв1з<гъ съ полнымъ его с о г л а с 1 е м ъ Около 20 сентября Лазаревсюй ) на вопросъ, посланный брату своему, получилъ отв&Ьтъ, якобы с о словъ кн. Вяземскаго ), что все ждутъ отвъта Дрентельна. Н а телеграмму, что ответь давно посланъ, тотъ же братъ отв&вчалъ, что еще не всъ СВ"БД"БН!Я полу­ чены. Позже стало известно что келейно Юзефовича ) спросили, а затвмъ, что наводятъ справки о сотрудниках. Удивительно и даже непо­ стижимо! Все& cie творится sub auspicatissimo regimine кн. Вяземскаго, 5-го октября обещали разрт>шеше черезъ дв&Б недвли- Опытные люди говорять, что просто хотятъ затянуть, а Юзефовичъ твердить, что ни­ какого сомн15Н1я нвтъ и быть не можетъ. 1 г 3 4 & ) КиУвський генерал-губернатор 1881—1888 p p . ) Олександер Матвхввич, в]домий icxopiiK украшський. ) Кн. Пав. Петр. Вязенський, [сторик i б!бли»{ил, з 5-го кв1тня 1881 р. до 1-го с1чня 1883 був Начальником Головн. Управл. в справах друку при М. Вн. С . ) Bi домик княнин-службовець, авторитет для влади в укр, справах, щ о багато злочинетва наробив ще в 1847 р. (Кир.-Мет. братство) та в 1875 —76 p p . („Швд.-Зах. Геогр. Вгддй", ааборона укрвТн. слова ! г. д.). 2 в 4