* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

„Юевская старина" сорок роюв тому. 145 З а редагування Кивлицького вш подавав укуш а В. Науменком y c i в1домост1 за видання журналу i насамперед — грош OBI зв!домлення на громадських заеданиях. Засщання Старо? киТвськоТ Громади i в 90-TI роки одбувалися чергово по приватшх помешканнях громадян одно чи два на м1сяць увечер! суботами, Було що-року Й два особливих заедан­ ии*: одно—урочисте на приюнуД лютого в Шевченков! дш, коли подавалося звщомлення за лгтературно-наукову працю громадянства i висловлювалися промови на теми щейно-громадського характеру; другедтлове — вщбувалося найчастхше у гласному будинков1 скарбника (тод1шнього) Старо!" Громади 1зма!&ла Орестовича Новнцького & ) . Збиралися за звичаем увечер1 на передодш нового року 31 грудня ст. ст. Тод! окрем! В1Дпов1дальн1 члени Громади подавали грошов! эвЦомлення, внявлялися витрати, зводилися гадсумки прибуткам; скарбник давав BUOMOCTI за внески члешв, i Громада, переваривши Тх, ухвалювала рахунки попереднього року i нам1чала „бюджет" прийдешнього- Тод! зводилися i рахун­ ки щодо видання „Юевской Старины", хоча звичайно BCI витрати йшли ран!ш, бо живе д1ло видання вимагало негайних грошових витрат, i вони виконувалися авансами paHiin громадсько! ухвали. Покривалися витрати i дефшити з каси Громади, цеб-то а обов&яэкових щом1сячних внесюв, а переважно—чималими сумами, що давали й декотр1 громадяни, i дехто з не громадян, але прихильних чи до украшсько! 1де! чи до журналу. U,i пожертви йшли не просто до редакцп „Юевской Старины", а перехо­ дили через Громадську касу, але розписок та квитюв, якщо вони (зв1сно—в эакритш форм!) i були, i шяких документальних певних даних з рахунками пожертов, не дШшло до нас, бо i вести правильну бухгал­ т е р а було тод1 для Громади небеэпечно. З а згадками та вщпов^дними записами В. П. Науменка ми можемо внявити, що постшним жертвуоателем був заможшй власник цукроварень Вас. Ф е д . Симиренко (з прозвища серед приятелш-громадян—„Великий Х о р е " ) , який що року давав, кр1м ииших витрат на громадсью потреби, на „Юевскую Старину" не менш як 1000 карб., а част1ш швтори—дв! тисяч!- Внески на покриття д е ф 1 ц и т ш робили i В. Науменко {е один запис на 200 карб-). В- А- Рубшштейн, П. А. Косач, К. М- ГамалШ, В. Л. Беренштам, Жученко та инш- Не з члешв Громади жертвували поодиною особи, наприклад Я. Г. Демченко (е запис ш и ф я л 1 в Я. Г. Д.— 150 карб.,) О- М. Лазаревський, В- В. Тарновський, М. В. Шугуров та ин. Так потроху збиралися rponii на громадське шдприемство, а нестатки покривалися й безпосередньо з Громадсько!& касн, i видання „Юев­ ской Старины" не прйпинялося й за найтяжчих час!в украшського життя аж до самого 1907 р. 6- О- Кивлицькому важко було вщбувати велику безплатну працю, бо вш був людиною незабезпеченою i жив т:льки-но на свш зароб!ток. бвг. Олександрович залишався весь час тимчасовим „за редактором", i вже з кшця 90-го року розпочалися клопотання, щоб за постжного редактора був старий та давшй громадянин. Визначилося, що найкраще було-б, якби пощастило провести на редактора В. П. Науменка, людину литературного таланту, жваву, енергшну i тактовну; таку думку особливо старанно шдтримував П. Г. Житецький i з ним погоджувались ще дехто з громадян (Гамалш, Трегубое, Шульгин, Новицький, Косач). Навпаки, не досить задоволеш з rjie&i кандидатури по-за межами Громади були найб1льш Д1яльш сшвроб!тники: О- Лазаревський, О . Левйцький i ще дехто, що побоювалися через м!ру виразного шдкреслювання „укра!"ноф1льського" партшного напрямку журналу, та ще й через те, щоби деям & ) Тарагавська вул., на роя! КараваТвсько! (ШулЯВеькоТ) ч. 2. Зм « о «г—10.