* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

130 тором „Юевской Старины" буде не Лашкевич, не досвЦчений досить в лггературно-журнальних справах i не авиклий до систематичноТ й на­ пружено! n p a u i , а колишшй професор Мищенко. Але—не так склалося, як бажалося. Мищенко гадав, що за його редагування повинен йому виплачувати видавець журналу 100 карб. на мкгяць („приват-доцентське утримання", як шуткували тод]); Лашкевич зауважував, що вю може ви­ плачувати свойому помЫников) лише по 50 крб. та секретарев! редакцп по 25 крб. що-мюяця. Справа з другим редактором розвалилася ще й через те, що Мищенко x o r i B почувати себе хазяшом л!тературноТ частини шдприемства, але Олександер Степанович сам переважно цжавився жур­ налом з редакш&йного боку, а лише теля того вндавничими справами. У травш кризи уникнуто тим лекше, що Мищенко виявив тактовшсть та коректшсть i сам одшшов В1д редагування, залишаючись одначе членом редакцп, а у Лашкевича вишукався зовЫм придатний пом1чник— секретарь редакцп й його земляк, а noTiM близький приятель—бвген Олександрович К и в л и ц ь к и й . Був вш родом з, Сосницького повггу, де энаходились маетки Д1д!в Лашкевича, вчився в новозибшвськш реалынй школ1, пот!м у КиТвському ун1верситет! i кшчив кандидатом шторико-ф^лолопчний факультет перед 1888-м роком. Людина рошв 27, енерпйна, працьовита, один з видатних учн!в пом!ж студентами, вш переважно шкавився науковою Д1яльшстю, мр1яв про долю дослЦника icTopi&i i не бажав 1хати з Киша на будь-якЕ вчительсью посади. 3 весни бвген Ол-ч став працювати в редакцп „Юевской Старины", 1 коли Лашкевич залишився без пом1чника, взяв на себе попереду всю чорну редакцшну роботу, а дал! й ycHKi справи журналу. Натура його була стримана, шби „суховата", серед молоди виглядав BIH старшим В1д инших, був гарний порадник в питаниях, що турбовали його товаришш, i школи не виходив э коректности в людських в1дносинах; надм!рн1сть H I В чому у нього не виявлялася, а шд суворим инод1 обличчям крилася душа щира i доброзичлива до людей. Звали його ще за шюльш часи i до смерти „мютером". Отой „мастер" подобався Олександру Степановичу, що був не завше ршноважним i тактовним, та й недосв]дченим в справах i вхдносинах серед киТвських, бьл.ьш вщоыих Кивлицькому, наукових лггературннх та громадських угруповань. Весною Лашкевич не no&ixaB до себе на село, бо не час було одпочивати, а залишився у Kmei. Життя редакцп набуло тод! своер1дного характеру. Справжкього редакцДйного комитету не склалося; перше, що Ол. Степанович в!дпов!дав один за всю матер!яльну частину видавництва своУми власними достатками i тому почував себе все-ж таки повним господарем „Юевской Старины", друге—тому, що найближч) до редактора-видавця люди не все згоджувалися, на BIT ь в важливих питаниях, а до того e c i були обтяжеш своею чи службовою, чи лггературно-науковою працею, крЫ 6. О . Кивлицького, що циком був захоплений „Юевской Стариной", кинув думки про учителювання i за 50 карб. щомюячно! платш выдавав увесь свш час редакшйнш робота Редакушш эбори одв1дували чи з приводу негайних i неспод1ваних прнгод, випадково i не завше в одному i тому-ж r y p T i : одш сходилися частш, друп спорадично i р1дко, инш! нав!дувалися з особливизс нагод. Як i за часи Ф . Лебедин­ цева, редакц1я „Юевской Старины" i тепер стояла близько до старогромадського осередку, але не була виконавчим органом украшсько! громади, i матер!ЯЛЬно. i в 61жучШ редакцшшй робот! була в1д не&С незалежвою. Постшними пораднихами в редакшйних справах були: О. М. Лазаревський, М. В. Шугуров, юрист, Глуховчанин родом, знавець красного письменства i мнстецтва, П. Г. Житецький, Op. 1. Левицький, етнограф