* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

128 1гват Житецький Виршення й проекти Олександра Степановича шдтримали О . М . Лазаревський та В. Б. Антонович. 3 Лебединцевнм Лашкевич був знайомий 1 друкував деяк1 CBOI зам1тки i матер!ялн в „ Юевской Старин*". Лебединцев торгувався уперто, посилаючись на CBOI збитки; а до того, коли довелося лжв1дувати дЦо, бтля якого вш стояв ппсть рошв, його брав жаль розлучатися з працею, що до He&i призвича&шся. Проте перюдичне загрозливе нездужання редактора внмагало кинути турботне видання, i Лебединуев погодився в самому кжц1 1887-го року перепродати Лашкевичу право на видання i eci непродаш прим1рники за 2 тисяч! карбо­ ванце. Портфсло староТ редакци, кр!м незначних юторнчних документов невдалих статтей та 2—3 рецснзШ, був пустий. 3 Грудня-ж почалися клопотання в Кшш через генерала-губернатора Дрентельна та в Петер­ бург), в головному управлшш в справах друку, щоб одержати i затвердити Лашкевичу право на продовження видання журналу i редагування його. Почалися i з!брання у Лашкевича „редакцшного комитету", куди инод! эаглядав i Лебединпев. Наприкшц1 Р!здвяних свят йому нездужалося, i в1н, лжвщуючи сво&1 обов&язки до нового видавця i редактора, над!слав иому такого листам „ Многоуважаемый Александръ Степанович*., Посылаю Вамъ увъдомлеше Главнаго управлешя по д!;ламъ печати о разрЪшенш мнт, издавать „Киевскую Старину" и утвержденную имъ программу, а свидетельство взято Вами раньше. Вотъ и всъ документы. Вчера мн Ь снова было дурно, а потому связыванье книжекъ („Ьоев. Стар.") начнется завтра, и какъ только будетъ окончено, я извЪщу Васъ. Дай Богъ Вамъ ycntxa. P. S. Сверхъ документовъ посылаю вчера получен­ ную „ З о з у л ю " ) и письмо объ ней. Быть можетъ пригодится для сегодняшняго литературнаго вечера у Васъ" ) . 1 3 3 того-ж таки часу на 3]браннях у майбутнього видавця кншськ! його приятел! i нам1тили план редакц1Йно1 оргашзацп; почалося й листування з ученими, письменникамн ! сшвробггниками журналу, що мешкали в ХарKOBi, Одес!, Умаш, Чернигов^ MOCKBI, Петербург^ то-що. Фактичним редактором ухвалсно було бути стар о громад я ни ну професору Хвед. Ге­ расим. Мнщенков1, якого неэадовго до того звишнив з киТвського ушверситету мЫстр народньо&1 OCBLTH Делянов; виконувати обов&язки секретаря редакцп пропоновано 1г. П. Житецькому. Редакцдйний „комотет", до якого увтшли О . М. Лазаревський, В. Б. Антонович, П. Г. Житецький. В. П. Науменко, О. I. Левишжий, I. В. Лучицький, Н. В. Молчановський, М. В. Шугуров та инш1, почав збиратися чергово то у Лашкевича, то у Мищенка. Тод1-ж таки почали повертатися в1ДПОВЩ в!д попередшх i нових, якнх було за­ кликано, сшвроб1тник1в „Киевской Старины". То на адресу Лебединцева, то до ново&] редакш&]& надходили листи з полохливнми запиханнями за долю [сторичного часопису, або ai сшвчуттям i привгтаннями в1дродженого редакщ&йного гурту. 3 Одеси одним з перших в1дгукнувся проф. О . 1- Маркович 1в. В. Ликнкчекко, з Харкова—проф. Д. [. БагалШ, Ы. Хв. Сумцов, П. С. бфименко, шзшше 1в. Теличенко, М. Бакай; з Москви одпов1ли редакцп i общяли CBOI& прац1 проф. М. I. Стороженко, Олексш М. Веселовський. 3 Петербургу Юевской Старины" академик Пиши та иннп. Оф1шйне затвердження Лашкевича р е дак тор ом-вида в цем журналу одержано було з Петербургу в лютому 1888 року, коли вже минув слушний гарячий час передплати на перюдичш видання, а вже й на попередшй р ж передплата на „гиевскую Старину" знизнлася до найменшого — калька сот повних передплатник!в. Вир1шено було в редакцп широко вжити пов1домлень та реклами. Тод1 роз^слали тисяч! зо дв! друкованих &) Автор рукопису статт1 „Короповъ хуторъ". & ) Рукопнс. В1д и В.Б.У., Ш. ч. 7718. Д