* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

1ГНАТ ЖИТЕЦЬКИЙ. „К1ЕВСКАЯ СТАРИНА" СОРОК POKIB ТОМУ [етаричм я а р в с н т а с пом иен). Украшськ! громадяни завше пам&яталн, що без преси, без свого ча­ сопису укра&шсъка справа шяк не зможе вийти на шлях справжнього национального життя в рамцях бодай би й росШсько&( дШсности, обминаючи нав!ть питання про европейську неосвщжлевютъ щодо справ украшського в!дродження. Не згадуючи тепер за першу половину X I X в1ку, не можна обШти спроб кшця 50-х та початку 60-х рок1в(„Хата", „Основа"), а та кож редагування кишським гуртком в 1874—1S75 роках чужого видання—газети „Юевскш Телеграфъ"&). М. П. Драгоманов на початку 1876-го р. вшхав за кордон, по-перше, щоб видавати у Львов! чн ЕИдш украшський науково-публ1цистичний часопис, незалежний в!д р о с 1 Й с ь к о г о уряду. Його женевсью видання „Громади" та иншд не задовольняли певний осередок китського громадянства, та й мало були приступи! росшськям читачам. Протягом 70-тих роюв постШно виникала думка про легальне видання журналу, який Mir-би животгти i в тяжкому становищ! тди,ензурно&1 преси в Pocii. На той час виходили лише аль­ манахи „Луна", „Рада", „Степ", що шяк не могли перетворитися в перюдичний часопис. Д о того-ж почувалися велик! перешкоди украТнськш cnpaai за вщсутшстю свого органу для друкування наукових праць численних роб!тник1В в галуз1 icropii&, етнографп, Л1тератури на украТнсыи теми. Доводилося йти до чужих росШських часопис!в, переважно до столичних оргатв преси. Н а початку 80-х р о и в з&явився у Киш! шторично-науковий журнал украшського напрямку—i то було видання Ф . Лебединцева „гаевская Старина" ) . Колишнш директор шюл у Польцр Лебединцев не ^льки не MI г обминути. укра&шських вчених, a i переважно використовував i друкував в часопису &fx працд i притягав до журнально&1 роботи як вщомих видатних, так i молодих сшвроб^тниюв—Укра&шфв. В останшх трьох роках видання (1885—87), коли виявилося, що з комерудйного боку жур­ нал не дае прибутку, а навпъ n o x p i 6 y e грошових додаткт, Ф . Лебединцев все бЬчице намагався перекласти тягар видавництва на громадсью плеч! Укра1нц1в i почасти передати Ум деяк1 функцп редагування наукового органу. 3 кшця 1885-го р. Лебединцев pimyqe пошкрював чутки, що збитки примушуготь його припинити видання „Ьиевской Старины"; але Кияни заперечували тому, давали общянки енерпйного i, в значшй Mipi, безплатного сшвроб!тництва; так видання часопису продовжувалося. О друпй полови HI 1887-го року редактор остаточно заявив, що з 1888-го року вш видавати журналу не буде i розпочав заходи, щоб одержати будь-яку службову посаду. Прихильники „Юевской Старины" i Ti найближч1 й постшнл сшвроб1тники гадали, що видання часопису шяк не можна припиняти, вишу¬ &) Днв. „Наше ыинуле", 1919 р., ч. 1—2, ст. О р. Л е в и ц ь к о г о. & ) В „У к р а I н i" 1926-го р. ми подали деик! а1домост1 про „К1евскую Старину" 1882—1887-* pp.: „Перпп роки „Юев. Стар." i Костомаров" (кн. 4) та „К. Ст." яв часа Ф. Лебединцева" (кн. 6). Геиер1шня наша третя стаття—про долю цього журналу в 1888-го року в продовження попсредш* нарис^в. :!