* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

126 1гнат Жятецький кували эасоб!в вийтк з тяжкого стану i неодшнно провадити журнальну справу дал!. В одверто громадське видання „Юевск. Старина" перетво­ ритися не могла, бо й час тод1 був сувор&пиий н!ж за п&ять роюв ранше» та й журнал за u_i роки визначився украТнським напрямком, а змктом в!н був як найтюшше звязаний з ус!ма штересами украшознавства. Пересуди й безпосередш ДОНОСИ НЙ н Юевскую Старину" йшли в!д y c i x „патрктв" i soporie украшства. Б1льш за все турбувалися, як би не загинуло видання, i як би продовжити життя часопису О . М. Лазаревський, В. Б. Антонович та П. Г. Житецький. Обов&язково треба було найти особу чисту вщ пол!тичного шдозршня, непохитну, твердого соцЫльного стану, приемлему для влади й цензури, а до того грошовиту i незалежну вщ службових обов&язк1в i державних фпганав. П о л т того-ж таки 87-го року Укра&шцям пощастило вишукати таку людину: то був заможшн землевласник ai Стародубщини, учень кишського ушверситету, мировий посередник 60-х рокш i колишнin голова з&Уэду мирових судд!в на Чернипвщин!—Олександер Степанович Лашкевич. Походженням з! старого козацького роду, з дщ1в i прад1д!В був s i n спорщненкй з Полуботками, Милорадовичами, Галаганами. Батько його волод^в чималими маетками в Новозибювському, Стародубеькому та Сосннцькому повггах на Чернипвщиш, був великим книголюбом i залишив чималу б1бл!отеку, особливо багату колекц^ями журнал!в з початку X I X вжу, яку поповняв i син його. Традиция „книжного почитання" I нахил до письменства йшли в род! Лашкевичш з старовини: прадщ Ол. С-ча Степан 1ванович эалишив щоденник (з 1768 до 1782 року) надрукованиЙ через сто рок!в, як характерна, побутова пам&ятка; дщ 1ван переклав з англшсько"! мови i видав р. 1781 книжку „Прогуливаше г. Франкли", а батько, Степан 1»анович, написав „Исторически очеркъ ста роду беки х"ь раскольничьих!- слобод*." Олександер Степанович народився с сел! Брахлов! Новоэибювського п. в 1842-му р.; в 50-т1 роки батько його оселився в Кит!, i син почав ходити до I-o&i пмназп, пот!м вчився (1860—64 pp.) в китському ушверситет!, де визначався за найстаранншого студента, що не розлучався з книжками, i хутко приеднався до молодого гуртку укра&шських громадян. Мешкаючи на Печерському, вн приймав участь в нед1льних школах так званого „слов&яноф!льського" гурту, де добре познайомився з майбутшми професорами М. Ф . Владимирським-Будановим та Н. С. Тумасовим. НаЙближчими приятелями э киТвськкх громадян стали до нього з того часу В. Л. Беренштам, В. М. Юэефович, його товарной з I-o&i пмназп, дал1 П. Г. Житецький, П. А. Косач, М. О . КОНСТАНТИНОВИЧ та инпй ). Одержавши кандидатьску CTyniHb 1сторично-ф1лолопчного факультету, Ол. Степано­ вич ы,1лком в]ддався эемсыий справа i npayi введения нових установ теля реформ 60-х роюв на Укра&щ!, спершу, яко мировий посередник на Кшвщиш, а щупм яко голова з&Тзду посередникдв в Гайсинському п о в т на Под1ЛЛ1. ПЬшше на Чернигшщиш Лашкевич став земським гласним i головував на зЧздах мирових судд1в Новозибювського пов!ту. Через деякий час потягло його до КиТва, куди вш i пере&1&хав на початку 1886-го року, купив co6i одноповерховий будинок з садом ) i зажив 31 г ! &) Ф . Н и к о А а й ч я к ъ, „Родъ Лашкчничей". „К i е в с. С т а р и н е " . 1887 р., ч. 1 2 . ) Дн». В. Б е р е я ш-r а м т>, ,>Ивт> ширльмынь АЪТТ> А . Лашкевича", „ К . С т а р и м а " , 1899, ч. I I ; 1г. Ж и т е ц ь к о г о , „Стара Громада эа 60-TL роки", , У к р а I в а", 1928, ч. 1 . ) Цей будинок, де мгстилась протягом 2-х poxia Редакфя „Kiee. С т а р " , на Театральней чулиц1 ч. 4. проти Золотит B o p i T , П1сля смерти Лашкевича набув П1дрядчих Орехов, якнй його й аруйнував, гвдаючн абудувати великий д?и. Тепер валишився в1д целого будивку лише в&Тзд до саднбн а дерев&яною аркою. 3 3