* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

ВОЛЬНИЙ — BQPMK. 253 laurea суanus L·. Вх. Пч. I. 9. ЗЮЗО. I. 116. Ой у мене на zopodi зацвми волош-хи. Нп.; б) Trifolium alpestre L. ЗЮЗО. I. 139. 3) Крымская бЬлая овчина, грубошерстная, крупная. Вас. 154. Ум. Во-лбшечна. ВОЛЬНИЙ, ВОЛЬШСТЬ. вольно. См. В1ль-ЫНЙ, В1ЛЬН1СТЬ, В1ЛЬНО. Вольнувати, ную, бш, гл. Вольничать, ¦своевольничать. Через те чоловгк так г -вольнуе, що Бог милосердней. Чуб. I. 234. Вольовач, ча, м. Зобатый чоловЬкъ. Угор. Воля, л1, ою. 1) Воля, свобода. Степ та воля—козацькая доля. Ном. J6 767. Дай рукам волю, то сам пгдеш у петлю. Ном. № 3821. Чи по вбл|, чи по не-8блК По собственному желашю или по принуждений. Рудч. Ск. I. 93. Волею зро-<ши. Свободно, по собственному желанию сделать. Волею мое серце з твогм поня-лося. О. 1861. XI. 15. 2) Власть, сила. Чия воля, того й сила. Дом. J6. 1054. Де будуть мать врашсъ ляхи на Вкрагнг волг. А я живу в Бо-жШ волг, ие дав мет Господь долг. Мет. 57. В свогй ха-!>м своя правда г сила, г воля. Шевч. 211. 3) Желаше. сонзводешё. Як Божа воля, ¦то вирнсш з моря. Иом. В свою вблю. Какъ хочешь. Живи, допю. в свою волю так, як полюбила. Мет. Про мою вблю. Для меня все равно. Про мою волю роби, як хочсщ. НВолын. у. Чинйти чию вблю. Исполнять чье желаше, прш.азаше. Чини ок мою волю. Шевч. 15. Чинйти свою вблю. Делать свое, по своему. А тим часом вороженьки чинять свою волю—кують ¦речг недобри. Шевч. 09. Уволйти, учинйти вблю. Исполнить желаше. А цшаночкода ворожечко, ой, уволи мою волю: да примеру й да кбзаченька, що гуляе зо мною. Мет. 87. Ум. Вбленька. Воля ка, ки, м. Большой волъ. К. ЦЫ. 309. Г. Барв. 245. Воляр, ра, м. Bojobi а пастухъ. Kolb. I. 68. Ай лем почав воляр трубить, почало ся diaiia будить. Гол. IV, 519. Волячий, а, в. Бычачий. Воляча голоса. Харьк. у. BoMicro, M<7jo.=3a*icTb. Запри би жида eoMiemo худоби. Г. Барв. 19. Вбмвити, ялю, пиш, гл. Колебаться, смушяться. В неволг мов в гоеподг спав, на eeix як на свогх дивився, mie, гв, не вомпив, не смутився, а часом i nkm« спгвав. Мкр. Г. 8. Тигли тут плнненьку трояпцг, не вомпили еицилгянцг, черкали добре на захват. Котл. Ен. II. 14. Вон, нар. 1)—Теть. Жаль батька, ти вон несуть. Ном. № 2256. Або ceimu, або вон лети. Ном. Л"? 2722. 2)=Вонка. Ком вон сиоюу, тебе виасу. Гол. .11. 427. Вона, ii, мп,ст. Она. Була в мене небога: при менг вона а-зросла. MB. II. 19. Вонеяник, ка, м. Раст. Salvia gluti-nosa. Лв. 101. Вбнка, нар. Вн1>; вонъ, изъ.дома. Угор. А чому ти, моя мила, вонка не входила. коли мене та па deopi собака гоки-ла? Гол. IV. 500. Вонлйвий, а, е. Часто воняющШ. Аф. 321. Воно, йогб, мшт. 1) Оно. Послухае моря, що воно говорить. Шевч. 9. Употребляется для обозначена непзвестяаго лица. Хто ж се в мене гх (кононл{) пгд-’шгтив? Воно й бере, та не заразом, а потрошку.... Коли 5 мет його пгймать та провчить, —воно 6_jnodi одсахнулося. ЗОЮР. 1.11. Въ ласкательномъ смысле о лицахъ обоего пола: Гомонить ein (чоло-BIK, побравшись) до мене, а я усе мовчу. Воно помгж народом пленталоаг, та v бачило доволг, дак г говорить до мене, а я усе соромляюсь. Г. Барв. 4. Въ смысле несколько презрительномъ: Та де ою таки йому за писаря ставати? Воно ще такс молоде та дурне. 2) Оао; это. Воно, бач-те, жалк мене мати. Воно хотять зо мною он що зробити. Як би з ним etemv хлгба ззкти, промовтпь слово,—то воно б хоч г як небудь на егм ceimi, а все б таки якось жилось. Шевч. 058. Воспитались— ао/с вот так як раз, що втгх зять. Рудч. Ск. Вбвпити, плю, пиш, гл. Сомневаться. Не вонпив старый Шрам, що син його Петро укладе Тура. II, 4P. 169. Вонючий, а, е. ВонючШ. Вонюче з/лля— Вонючка 1. . Вонючка, ка, 1) Раст.: а) Клоповникъ, Sepidum iriderare; б) Раст. Ciinicifuda foe-t.ida Z. ЗЮЗО. I. 118. 2) Жучекъ изъ породы ж'уже.чицъ. Воняти, няю, еш, гл. —Смерд1ти. Не гж цибул'г й вонять не буде. Ном. №6745. Воратися, рюся, решея, гл. При иа-ханьё своего поля прихватить чужаго. Bqpra, ги, -ж.=Варга. Угор. Вбрик, ка, м. Ум. отъ sip 3. Жсреб-чикъ. Illyx. I. 211.