* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

ЖАЛКУВАННЯ—ждлувати. •173: терг дгтки—паргвно жалко. Но». №9217. Як no'ideiu в Украгни, буЬе комусь жалко. Мет. 39. 2) Жгуче, больно. Як яке жалко укусила мене муха. Ср. ст. Жалчйие. Жалкування, ня, е. Сожал^ше. MB. (О. 1862. I. 91).·/ прийде час тмого жал-куванпя. К. ПС. 151. Жалкувати, кую, еш, гл. 1) Сожалеть, жалеть. Возьми, а то будет поем жалкувати, ЗОЮР. II. 45. Дав я тебе до школи, та й жалкую: мгж панськими дгтьми г ты, бону, нахапав'ся панеького духу. Левиц. I. 252. 2)—за книг, чип. Оплакивать кого, что, сожалеть о потере кого, чего. Вона жалкуе ще й doei за змгвм. Рудч. Ск. I. 129. 1 що то жалкували за ним; i хазягн, г вег! А що вже дгвчата, так г мгри нема. Кв. 287. 3)—на кдго. Пенять, сетовать на кого. Живи ж, доню, в свою волю, так, як полюбила, не жал-куй на свою матку, що тебе згу била. Мет. 72. Не жалкуй, куме, на Бога:. ад квасу dimu померли. Нон. ?· 933. 4) Жалеть, беречь. Свого доброго та не жалку-вать. Ном. № 10779. Жалвув4тися, куюся, ешся, гл. 1 ) Жаловаться. Жалкуеться на ногу. НВолыв. у. Де ти, синку, ходиш? що ти, синку, робит? жалкуються молодицг. що ти шкоду робиш. О. 1861. II. 7. Жалкуеться Лиман морю, що Днгпр робить свою волю. Макс. (1834).-131. '2) Плакаться, сетовать. От як стала вона жалкува-тись: що менг робити?· Нема слуги. MB. •II. 33. От окиття мое! жалкуеться. MB. II. 43. 3) Пенять. Будуть на мене жалкуватися люде. H.-Волын. у. Жаллйввй, а, е=Жалкий 1. Ой ти, кропивкОг жалливая, у мене свекруха журливая. Чуб. V. 707. Жалля, ля, с. = Жаль. Ватько бив, батько бив, нагай увгрвався, а я низом no-nid хмизом в зглля заховався. Батько йде, батько йде, на грудку споткнувся, а я з жалля, з запечалля з батька уемгх-нувся. Чуб. V. 653. Жалнощ!, щей и пцв, ж. ,«и.=Жа-Л0Щ1. Жалнощг узяли його. Черк. у. Жалб, ла, с. 1) Жало насЬкомаго, языкъ у змей. 1 гади з гострими жалами ши-пгли, корчились, повзли.‘Котл.Ън. ! ) OcTpie иголки. 3) Лезвее ножа, топора, косы. Сим. 24. Я ргзонув, дак жало так г завернулось. Ум. НШьце. ' Жалбба, би, ж. Трауръ, траурная одежда. Гол. Од. 27. Но правдг, нам би елгд одяг- тись у жалобу.. Левиц. I. 451. Сестрам Мася також жалобу посправляла. Св.. Л. 113. Жалоба, би, ас.=Скарга. Жалобяяй, жалобно=Жал1бний> аса-л1бно. Жалббний, а, е. Траурный. Жадосливнй, жалосливо=Жал1сли-вий, жал1слнво. Жалосннй, жалосно=Жал1Сний, жа-л]сно. Жалосник, ка, л.=Ж&л1бяик. Ном.. X’ 4823. Жалостонька, ки, ж. Ум. отъжал1сть. Жалопц, щей, и нцв, ж. мн. 1) Скорбь, печаль. Прийми, матгнко, вгночок з ярог рути, з еердечок.—За жалощами не приему, за елгзоньками не бачу. Свад. н. Никла трава жалощами, гнулось древо з туги: дознавали нашг предки тяокког наруги. К. Доев. 2) Собол’Ьзноваше, со-жалеше. Todi yci до Марусг: молодицг. з питаниями та з жалощами, yci ста-pi баби з радами. MB. IL 181. Жалування, ня, с. 1) Сожалеше, соболезнование. Питания та жалування було доволг в дому, а ще бгльш вбожества та суму. MB. III. 107). 2) Заботливость,, выражеше любви. 3) (Съ великорусе к,.). Жалованье. Царь йому жалування дав. Рудч. Св. И. 185. Жалувати, лую, еш, гл. 1) Жалеть, сожалеть о комъ, чемъ. А *мати i спи-няе, й жалуе спиняти сина. Левиц. I. 64. Ой погхав мгй миленький за букови-ною,—ой чую ж я через люде—жалув за мною. Чуб. У. 383. 2) Жалеть кого* сострадаше къ кому чувствовать. Шрам. Паволоцький, ждлуючи згуби паволочан,. сам.... приняв усю вину на одного себе.. К. 4P. 411. А то oie я з чого тсе говорю, як не з приязнг моег?... Тебе жалую-чи говорю, тебе люблячи. MB. II. 81. Жалуй мене, подружечко: жених поки -дае. Чуб. V. 182. 3) Относиться къ кому съ заботливостью, съ любовью, любить, ласкать. Ой idem ти, доню, мгж чузюй люде: ой хто ж тебе, доню моя, жалувати буде? Макс. (1849). 113. Батько-наш був дуже добрий: жалував нас обох ргвно, г брата й мене. MB. I. 7. От баба свою дочку й жалуе, а дгдову все лае,, все лав. Рудч. Ск. II. 43. Чи добре тобг тут, сину? Чи жалують тебе? Левиц. I. 61. Лихого тчого жалувати. Ном. А· 3889. Був у чоловгка собака; покгль. 30*