* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

-474 ЖАЛЗгВАТИСЯ—ЖАИННЯ. .молодим був, дак ein його i жалуем, а як гзстаргвсь, дак вт його проганяе. Рудч. *Ск. I. 13. Кинулась нас цглувати, жа-лувати Катря. MB. II. 100. 4) Жалеть, ¦беречь, скупиться. 3 чужог торби хлгба не жалують. Ном. №.4618. Вгжи,бгжи, королевичу, не жалуй коня. Чуб. V. 767. Ганна грошей не оюалувала. Левиц. I. 57. Жалуватися, луюся, ешся, гл. Жа-.ловаться. Чоловгк якось побив окгнку— от вона й побила до сотника жалува-тись. Рудч. Ск. I. 189. Живи, дочко, на ¦чужинг,-не жалуйсь менг. Чуб. V. 333. I. Жаль, лю, м. 1) Скорбь, горе, горесть. Ой настала жаль туга да по всгй ¦Украгнг. К. 4P. 20. Такий уже сум мене вгзьме, такий жаль обгйме, що й свгт -менг не милий. MB. I. 8. Ой тепер нате Запорожжя у великому жалю. Нп. Пгду до ргченьки, з жалю утоплюся. Мет. 17.. Шлю завдавати, завдати, варо-‘бйти, начинйти, жаль чинйти, робйти. Причинять, причинить скорбь, печаль, горе. Тепер мене покидает, серцю жалю. зав-¦давает. Мет. 15. Як я тебе в вгйсько дам, собг жалю я завдам. Макс. (1849). 96. Ой Галю, Галю, не роби жалю! Мет. 84. Молоди да козаченьки да жалю начинили. Лукаш. 68. 2) Жалость, сострадан!е, сожалёше. I до мого горя ти жалю не маеш. Котл. Н. Нолт. Ти не маеш о/салю до ргдног своег дитини. Шевч. 293. Панська ляхгвська сокира без жалю облупила, обголила милг гори нашог Украгни. Левиц. I. 203. Шаль бере,_. взяв, обня'в. Охватила скорбь, жалость, сожал^ше. Вере живий жаль, як згадаещ старовину. Ном. J? 680. Взяв п жаль, як почула ¦ вона, що Ганна плаче. Левиц. I. Вгзьме матгр. жаль, вона й погале оетаннг гро-шг (ciiHOBI). Левиц., I. 68. Жалю по мсию! Пустяки! не стоить жалеть. Ном. Ум. Жальбк. Ой гшов я лгеом темненьким, надибав мене жальок тяженький. Гол. I. 295. II. Жаль, нар. Жаль, жалко. Жаль ¦ богатому корабля, а бгдному кошеля. Ном. A 4716. Ой не так менг'жаль за теста кгньми, ой як менг жаль за могм конем. Чуб. III. 289. Л{аль його та, й на його, що таке погане дгло вчинив. Жалько, ияр.=Жалко. От modi хоч г жалько було йому свого лошачка, та тчого робить. Рудч. Ск. I. 90. Жальнпй, a, e. Печальный, грустный. Желех. Жально, нар,—Жаль. Менг городини жальтги, як твого сала. Рудч..Ск. I. 194, Сипа жаль, а дочки Ще оюальтше. Харьк. Жальнощь щей и Щ1В, ою. мн.—Жалела. Желех. Жальок, льк^, м. Ум. оть жаль. Жальцё, ця, с. Ум. отъ жало. Жальчлйвий, а, е — Жал!сливий. Жальчливий народ цг жтки: уже п'ят-надцять-год, як умер (козак), а вони й досг оплакують. Кув. обл. Жаля, л1, ж. Жница. Желех. Жалячка, ки, ж.—Жалвва- Желех. Жандар, ра, м. Жавдармъ. Там жан-дари ходили, Марусеньку водили. Чуб. У '981. Ум. Жандйрик. Як побила Бондаргв-на темними лугами, а за, нею жанда-рики з гострими шаблями. Грин. Ш. 613. Жаидарка, ки, ж. Жена жандарма. Жандарський, а, е. ЖапдармскШ. Жар. ру, м. 1) Жаръ. Тглько що ввгй-шли вони в баню, аж жаъ такий, що не можна. Рудч. Ск. Н. 84. .Так мене жар ухопив. Ном. J6 8192. 2) Раскаленные тл4юиЦб угли. Одсадила, мов горщик од жару одставила. Ном. J6 3506. Так, як на мене жаром сыпнуло. Ном. ?1· 4388. Зося сыдыа червона, як жар. Левиц. I. 312. Ум. Жарон, жарбчок. Жара, рй, дае.=Спека. Сонце евгтило стиха, без жари. К. 4P. 4. Жарений, а, е. Жареный. Не вставай ще гзза обгду, ще в печг долото жарене. Ном. JE 5557. Жарёвя, Hi, ж. Жаркое. Да заглянув я на три голубочки, да i уб’ю царю на вечерю г на печеню, на жареню. Грин. Ш. 583. Жариво, ва, с. Тл'ЬющШ костеръ. Шев. Жарйна, ви, ж. Раскаленный уголекъ. Кадив, кадив (???), а це якось жарина з кадильницг й упала да nonoei в халяву. Рудч. Ск. IL .197. Ум. Жарйнна .Став mi, жаринки вигргбать. Мнж. 139. Жариетий, а, е. Тл’ЬющШ, горящШ безъ. пламени. Желех. Жарити, рк>, риш, гл. 1) Жарить, печь, жечь. Жарять в печах. Хата. 188. Як тднялось еонечко, що то воке жарило. Кв. 305. 2) Быстро бежать. Як же вт прудка жаре на гнгдому. 3) Сильно бить, сЬчь. Давай дгда жарити полгном. Рудч. Ск. II. 184. Жар1ння, ня, с. T.rknie, roptaie безъ пламени. Що росте без коргння, а що