* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

Змшв—Змолотнся. 167 етилися на землг люде, як би fie вмграли. НВолын. у. Таке й у головi не ¦змииаеться, а не то, щоб його одним словом вимовити. Св. Л. 300. Змшк, Ka, м. Самецъ-зм1.я. Желех. Змшка, ки, ж. Зм'Ья, большая змея. Жила стара баба така, що вмиа змтк гскликати. Грин. II. 4G. Зм)й, 8MII, ж. Змея. А пгд тим каменел да люта змгя лежишь. Чуб. III. 440. Ун. Зм1Йка. Зм)йстий, а, е. Зм'Ьевидный. Отари; нгвечив змгястими стрглами. К. Псал. 181. Змл(мти, лбю, Кш, гл. Истомить. Зима, дг, мя зморозила, а лгто змлогло. Гол. H. 425. Змбва, ви, ж. 1) Уговоръ. Удовиця змови гх не знае. Мкр. Н. 15. А все таки в могм немудргм словг була якась недовг-дома сила, бо з правдою було воно у змовг. К. ХП. 12. 2) Заговоръ. I Змбвини, вин, ж. мн. 1) Уговоръ. I погуби гх серед ради, серед гх змовин не-четивих. К. Псал. 9. 2) Сговоръ. Зробили змовини, а там г весглля справили. MB. I. 117. Змбвити, ся. См. Змовляти, ся. Змовка, ки, ас.=Змова. У нас була змовка папергд, то й пгшли вдвох красти. Новомоск. у. (Залюбовск.). Змовкйти, кйю, еш, сов. в.змбвк(ну)ти, ну, неш, гл. Смолкать, смолкнуть. Спи!—¦ кажу йому. Вгн г змовкне. MB. II. 9. Змовлённик, ка, м. Заговорщикъ. Желех. Змовлйти, лйю, еш, сов. в. змовити влю, виш, гл. 1) Говорить, проговорить, промолвить. I риба ргч премудру твою змовить. К. 1ов. 20. Змов мет одно словечко. Г. Барв. 72. 2) Сговаривать, сговорить. Мене змовили за багитого одиния. Г. Барв. 475. Як змовляють, то стб ктей дають, а як змовлять, то портма г одною. Лебед. у. В субитоньку змовляли, в недг-лоньку звгнчали. Маркев. 87. 3) Заговаривать, заговорить (о знахаряхъ). Лаба vpu-empim змовляе. КС. 1893. VII. 70. Змовлйтися, ляюся, ешся, сов. в. амбвитися, влюся, вишея, гл. Уговариваться, уговориты-л, условливаться, условиться. Кв. Драм. 310. Змовлялись, завтра як до бою достанеться гм приступить. Котл. Ен. ?". 4 1. Почили ми змовлятись, як дверг и/дчинити Катр'г г як гй вийти. MB. II. 103. 7« к змовлялися три товарищи Чуб. III. 411. 2) Сговариваться, сговориться (свадебн. обрядъ). У суботу змовлялись, а в недию вгнчались. Чуб. V. 201. Змбвчати, чу, чиш, и. Смолчать. Брат змовчав, тиьки по головиг дгвчину погладив. МБ. I. 12. Змбга, ги, ж. Возможность. Тершм я, теригла, так уже змоги не стало: взяла та и покинула ????, живи собг сам. ' Змогти, зможу, жеш, гл. 1) Смочь, быть въ состояши. Бо ти будет сварити, а я ся журити, то не зможу, молоденша, по евгтг ходити. Чуб. V. 529. А вже менг старенькому без коня пропадати, не зможу я по степах чвалати. Мет. 444. Не змп одвести очей од молодог. Стор. МПр. 77. Боли хочет, зможеш мене очиетшпи. Вв. Mp. I. 40. 2) Одолеть. Котл. Ен. V. 18. Бож'св/лля-кохання змогло безщасну. Г. Барв. 399. Два днг не спить г сон його не зможе. Харьк. Змогтйся, жуся, жешея, гл. 1) Собраться съ силами. Я тебе доведу, юлубко. Зможися, щоб hue ггргие тобг не було. MB. (О. 1862. III. 43). Не змоглисъ на еван· гелт, ниуОте псалтиръ. Ном. № 12026. Ух, гззгла обух! коли б змогтись, та ще поволокшись — казав чоловгк, маку дам. Ном. ?; 4841. 2) Устать, утомиться. Змбжшсть, ностн, ж. — Можтсть. Ном.-A» 12025. . Змокйти, кйш, еш, сов. в. змокти, кну, неш, гл. 1) Мокнуть, смокнуть. Л-nmm'i в свогй хатг змокне. Ном. ?? 10838., 2) Иносказательно: гореть, сгорать. См. Мокти. Змбклий, а, е. Иромокшш. Змокрйв^ти, BIJO, еш, гл. Сделаться» влажнимъ. сырымъ, мокрымъ. Желех. Змокр^ти, pi», еш, гл. = Змокравгги. Константиногр. у. Деш.0. 66. Змбкти. См. Змокати. Змолодикувйти, кую, еш, гл. Про-· жить холостммъ. _ Змолод1ти, Д1Ю, еш, гл. Помолодеть. Все у ирирод'г немое змолодгло. Щог. Сл. 61. Змолоду, нар. Смолоду. Привикай до гоегшдиргтва змолоду, не будет знать на спшргсгаь голоду. Ном. .V 10100. Старийз первого молоду був крткий. Харьк. Змолбти, змелю, леш, гл. Смолоть. Принесе зерно, змелють у братовг.ч млинг. 1Чдч. Ск. II. 12. Змели менг пшениченъку. Чуб. V. 17. _ Змолбтися, змелюся, лется, гл. Смолоться. Лез мене г х.йб не змелеться. Ном. 2523.