* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

Зграсуватн—Згуляти 141 Зграсувйти, cyio, еш, гл. Уничтожить до оеновашя. Аф. 451. Згрйя, pai, ж. Толпа, скопище; шайка. К. Доев. 82. За ним, було, игла зграя людей: г охотничг, г ncapi, г догжджачг. Рудч. Ск. И. 202. Кидав п'янгй 3ipai зо-лотг червгнцг. Мир. ХРВ. 92. Згрёбло, ла,с. Скребница. Згребтй, ся. См. 8гр1бати, ся. 8гриз, зу, м., згрйза, ви, зю.=3гри-зота. Вх. Зн. 21. Вх. Лем. 418. Згриз&ти, з&ю, еш, сов. в. ягризти, 8^, 8em, гл. 1) Сгрызать, сгрызть. Там його лисицг г згризуть на смерть. * Рудч. Ск. 133. 2) Изгрызать, изгрызть. Згризота, ти, ас—Гризота 1. Не лежала нг дня, нг години: лиш сухоту, да згризоти на личку змарнгли. Чуб. У. 210. Згрйзти. См. Згризати. 3rpi6aTH, бйю, еш, сов. в. згребтй, 6y, бёш, гл. Сгребать, сгресть. Згр1бптися, бпюся, ешся, сов. в. згребтися, б^ся, бёшся, гл. 1) Быть сгре-<5аемымъ, сгребаться, сгрестися. Чоловгковг коситься легко, утрое само ляга, само г згргбаетъся, само г в'яжетъся. Мнж. 127. 2) Быть въ силахъ грести. Бач, який вгтер, як грае Днтро,—тепер не згре-бешся. Черк. у. Згр1бнй&, а, е. О полотнЬ: бол’Ье толстое. Полотно грубгие назшаеся згргбнё, а тонше чесане. Шух. I. 259. Згр^б’я, б’я, с. Пакля, охлопки (бол’Ье грубые). Вх. Уг. 249. 8гр1вна, нар. Грозно. Не говоргть згргзна ao мене., Г. Барв. 344. Згргзтсть, нести, ж. Строгш видъ. Старшим тра згргзнгсть мати. НВолын. у. 8гр1зн^тися, нуся, нёшся, гл. Строго прикрикнуть, погрозить. О. 1861. X. 39. Згргзнувсъ пан на Кирика, тупнувши ногою: „А ти, каже, плут, п’яниця! я въ тебе слугою?“ ЗОЮР. II. 86. SrpiTH, pi», еш, гл. Согреть. Та не ытер його ne звге, нг сонце його не згрге. Грин. III. 488. Згршйти, шаю, еш, сов. в. згршити, my, шйш, гл. Согрешать, согрешить. Чо-лоегк що ступить, то згргшить. Ном. Л; 99. Коваль згргшив, а шевця noeicum. О. 1862. X. 34. Згромйджувати, джую, еш, сов. в. агромйдити, джу, диш, гл. Сгребать, сгресть, собирать, собрать. Вгн згромадив усг води ij моря велим. К. Псал. 74. Згроийджуватнся, джуюся, ешся, сов. в. згромйдитися. джуся, дишся, гл. Сгребаться, сгрестись; собираться, собраться. Звелить—г суд згромадиться на злою. К. 1ов. Згрошйти, my, шйш, гл. Обратить въ деньги. Як гхатимутъ вже вгдсгль na, Капказ на житло, то сей садок згрогиять. Черк. у. Згрузйти, sy, зйш, гл.—дорогу. Размокшую отъ дождя дорогу испортить ¦Ьздой, ходьбой. Так згрузять дорогу, гцо * треба бичувать, щоб витягти воза. Черк. у. Згрязити, жy, зйш, гл.=Згру8Йти. ЗгрЯжена дорога. Черк. у. 3ry6a, би, ж. 1) Потеря. Чия згуба, тою ipixa поена губа. Ном. 7452. 2) Гибель, погибель. Оцей дощ—згуба. НВол. у. На згубу людей не можно в завод тати. НВолын. у. Це вгн робе мет на сухоту та на згубу. НВолын. у. Згубйти, блю, биш, гл. 1) Потерять. Луччв з розу мним дегчи згу биты, як з дурнем раз найти. Пос. 2) Погубить. Ой стгй, не топися, марке дуту згубиш. Чуб. У. 212. Згубйтися, блюся, бишся, гл. Потеряться. Лихе не згубиться. Ном. № 3229. Зг^бний, а, е. Гибельный. 3rf да, ди, ж. Осм'Ьяше, посрамлеше. Закохався я тяжко в тобг. Тепер я готов присягати, що не вийду з тог хати; нехай ведуть мене на згуду, а без тебе жити я не буду. Нехай мене виганяють, кийом боки об.ютаютъ, а я буду з того смгятись. Грин. III. 159. Згук, ку, м. Звукъ. КС. 1882. IV 166. 3ryKHyTH, Hy, нёш, гл. 1) Крикнуть. Що ж, як вгн згукне нам оттесвое „годг!“ та й нагадуватъ не звелить? MB. II. 110. 2) Позвать. Згукнуе його,—вгн обгзвався г прийшов до мене. Екатериносл. у. (Залю-бовск.). Зг^куватися, куюся, ешся, сов. в. згукн^тися, Hycfl, нёшся, гл. Перекликаться, перекликнуться. Ходять но лгсу та згукуються, бо погубились. Лебед. у. Згуляти, лйю, еш, гл. 1) Прогулять безъ работы. Увесь день робить г часиночки не згуляе. Ох рад би я, моя мати, середу згуляти. АД. I. 260. 2) Погулять. Ой ледагцо невгсточка,--не хоче робить: тиько спати та гуляти. Мет. 322. Скажи ти, зозуле, скажи ти, сивенька, хто в свгтг найлучче згуляе? Чуб. V. 487. о) Поиграть, сыграть.