* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

Поиуекатися—ПораД1ти. 341 Котл. Ен. II. 23. ' 2) Опускать, опустить. Попустив свог орловг. крыла вгд смушку. О. 1861. VI, Кул. 29. Побгг гз села вовку-лакою, попустивши хвоста. Г. Барв. 45]. Hic шд ceie попустйти. СмЬшатг.ся, устыдиться. Мнж. 171. 3) Запускать, запустить. A ein угору як попустить гилку (=м’яч). Радом, у. 4) Ослаблять, ослабить. Попусти вгрьоаку. 5) Допускать, допустить; отдать во власть, въ жертву кому. Не попущу тебе, мила, иншому достатисъ. Мет. 70. Спасибг, каже, Богу, що не попущено душг християнськог лютому звгру. Рудч. Ск. 1. 4. 6) Упускать, упустить, уступать, уступить. Чужого не бери, а свою не попусти. Чуб. I. 239. Я йому сього не попущу. Л ему этого не уступлю, не прощу.— мкця, поля. Уступать, уступить srECTo, дать ы*сто. Todi ляхи, дуки-сргбляники добре дбали, дальше г к порогу посували, козаку-нетязг биьше мгсця на покутг попускали. ЗОЮР. I. 205. Биьше ¦йому поля гуляти попускали. Макс. (1849), 86. 7)—ce6e. Допускать, допустить себя до чего.безнравственнаго, плохого, распускать, распустить себя. Як же то менг самгй тяжко на його дивитись, що ein себе так попустив. Г. Барв. 285. 1 не попустило ж себе як небудь: тгде слова про його негожого не чути. Г. Барв. 14. 8)^—попусн, попуст. См. Попуск, б) Попу-с,ч?ти. 1) Пустить (многихъ). Кот у чисте поле попускав. Мнж. 41. Коней пустопаш попускали. АД. I. 118. 2) Уронить (во множеств*). Що було в руках,—усе попускала. Летгла сорока з высока, попускала nip’я додолу. Мет. 301. Попускйтися, к&юся, ешся, сов. в. попустйтвся, щ^ся, стишся, гл. Допускать, допустить себя до чего. Як евиня вкусить, або жгнка попоб’в, то на страшный суд не встанет, щоб ти не ттускався. Г. Барв. 322. Попуст, ту, м. 1)=Попуск. Господь бо всякий попуст попускав. К. ПС. 46. 2) Облегчеше. Ань смерти, анг попусту. Ном. № 8220. 3) Одинъ изъ кондевъ веревки въ рыболовныхъ снарядахъ перемет и кормак. Вас. 188, 189. Попустйти, ся. См. Попускатя, ся. Попустбшити, шу, шиш, гл. Опустошить. Вернулись, попустошивши ввесь край, руЧною зробивши тихий рай. К. ПС. 13. Попустувйти, Tyio, еш, гл. Пошалить. Ну, попустували трохи —i годг! Поп^тати, таю, еш, гл. Спутать (ло- шадей). Попутали коникгв у долит. АД. I. 269. Поп^тник, ка, м. Раст. Plantago major L. ЗЮЗО. I. 131. Поп^хнути, неио, нете, гл. Опухнуть. Попухли ноги. ВЫ зовсгм хворый, в його волосся птухло,—насмешка надъ здоро-вымъ, жалующимся на болЬзнь. ПопхЁтнся, хбюся, ешся, гл. Поплестись, потащиться; пол*зть. Еней по берегу попхався. Котл. Ен. I. 15. Отара ж попаски попхалась навманя. Греб. 381. Попхався в приймы, то лиха прийме. Ком. Пр. 661. Попхёнькати, каю, еш, гл.=Попхи· кати. Нехай троха попхенькае, — буде лучче спаты. ЕЗ. V- 123. Попхикати, каю, еш, и. О ребенкЬ: тихо поплакать, всхлипывая, хныча. По-пхикало малейше трохи та й замовкдо. Харьк. Попхн^ти, Hy, нёш, гл. Толкнуть. Жгнка його попхнула. Терпы! за долею, к уди. попхне, хилисъ, як хилитъся од eimpy гика. Г.-???. (О. 1861. III. 112). Поп’ястйся, HHycH, пнёшся, гл. Повиться, полезть. Гарбуз на тин поп’явся. Славяносерб. у Черв'як... поп’явся. Мир. ХРВ. 48. Шлях... гадюкою поп’явся вгору. Мир. Пов. II. 49. На мов стесатй vopidui де-где поп'ялось тонко, як павутиння, во-лоссячко. Мир. ХРВ. 4. ????, рй, ж. 1) Время, пора. Як прийшла до його тая пора, шо вже йому треба Oiimu, то вгн так стогне. Грин. II. 137. У робочу пору. Стор., МПр., 67. 2) Возрастъ. Д!вчина на nopi, у nopi. Девушка - вевЬста. Росла, росла дгвчынонька та й у ???? стала. Зм1ев. у. 3) На такйх порах бути. Быть беременной. Хиба ти вже забув, що покынув мене на таких порах?1 Чуб. II. 19. 4) Без порй. Преждевременно. Пт дуже горику, та так без пори г вмер. Канев. у. 5) Употр. какъ нар1>ч!е: пора. Та годь седши, да пора летгти. Мет. 257. Порйда, ди, ж. Сов’Ьтъ; помощь. Пгду та сяду в зеленому саду, чи не прийде щасливая доля та до мене на породу. Мет. 366. Час приходить умграти, ткому породи дати. Макс. (1849). 78. Ум. Ilopa-донька, порйдочка. Я до вас на порадоньку иду. Мил. 184. Пор&дити, ся. См. Пораясатн, ся. Порадгти, дш, еш, гл. Порадоваться. Вийде мила,—порадге. АД. I. 270.