* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

120 Матер!яли э громадського i литературного життя УкраТни одержала (як школи i потш Т не мала). Мш. Внутр. Спр. Д. Толстой та 1 Голова Ценз. К-ту Феоктистов не эахот!лн прохати MiH. Фшанс1в ByHf-e, хоча той i не в|"дмовив-би в субсидп „КиТв- Стар." та MLT бути Т шпд&ятоТ ром. А. Толстой поклопотався, щоб субсид1ю видали конкурентов! Т. Лебе­ динцева П. Батюшкову, що видав русифжацшш книжки „Волынь", „Холмская Русь", „Бълорусая и Литва". Перешкоджали субсидп i шсинуацп, що найб!льше йшли i s КиТва-ж & ) . Ми не эробимо помилки, як цк> пригоду поставимо в эвязок is домаганнями ред. „КиТвськ. Ст-" поширити права украУнського слова хоч у вузьких межах фонетичного правопису: на варт! охорони Рос!Йсько&]& держави вд украТнського сепаритизму там, де його й не було, стояв „старий пес", по виразу Т. Г-ча, пр!звище якого шчого й нагадувати". Принайми! Галаган у лист! 9-го травня 1884, кола вже знав про невиплату субсидп, з ycieio силою обурення накинувся на Лебединцева за домагання завести „фонетически изобрътешя", „сочиненное правописаше" у видання „почтеннаго жур­ нала" ) . _ Почалися н о в 1 часи для „КиТвськоТ Старини", коли редактор часо­ пису M i r спиратися лише на украТнське громадянство та на науково-л1тературш краЙов! сили. Подав /г. Житецькш. н а v