* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки
„Юевская Старина" сорок р о и в тому. 143 „Юевской Старины" i Мали бмыпий вплив, але за гу& два роки все таки „Юевская Старина" не стала ыДлком колективним, громадським шдприемством, бо вщносини до видавця i редактора були в!дносинами п о о д и ноких приятел1в до старого однодумця i школи не мали певного обов&язкового, мовляв, 1дейнс-партийного характеру. 6. О . Кивлицький залежав цДлком вщ сшвробггниюв, як члешв СтароТ Громади, так i окремих украшських наукових д1яч1в i письменниюв; а з кшця 1891 року, коли „за редактор" увгйшов до складу СтароТ Громади i одмовився B U редакторського утримання, журнал став, через колективну беэплатну працю редакц1Йного ком!тету, зовшм громадським шдприемством, а за редагу вання В. П. Науменка, що його обрала i поставила на працю Громада, в останш 14 Юевской Старины" перетворився виключно в лггературно-науковий орган КиТвськоТ Громади. РедакцШний комитет журналу за naciB Кивлицького (1890—1893) збирався не регулярно, але досить часто, найчастпп на помешканню у Лазаревського. Це були здеб1льшого д!лов1 на ради; найб!льший вплив мали в ком!тет! Лазаревський, П. Житецький, О р . Левицький; одвыувачами нарад були В. П. Науменко, М. В. Шугуров, Н. В. Молчановський, М. П. Василенко, Я. М. Шульгин, В. I. Щербина, 6 . К. Трегубое, 1сторик-публ!цист В. О . Мякотин, що жив тод! в Кипя, та HHUii. На цих з!браннях „Юевской Старины" точилися розмови не самого т1льки редакц1Йного характеру, але балачка провадилася про усяк! науков! питания, виникали й лггературно-HayKOBi суперечки, робилися науков! дов1дки, дЕлилися с у мш вами в досл1дженнях переважно icTopii Укра&ши, частогусто нам1чалися noTpi6Hi для всяких галуэ1в украТноэнавства, а насамперед для журнала, HayKoei npaui, i инод1 доручалися молодшим за про водом старших д о с л 1 д н и ю в ; П. Житецький любив переказувати щ&л! пропов^дки на усяш сюжети, гАсловлювати довп „реде", як шуткували слухачi э Його громадських чи науково-л^тературних промов. Инод! почережно збиралася „редакщйна брат!я" у вщомого землевласника, колекцюнера-украшолюба Вас. Вас. Тарновського. В його. великому панському примщенню ) збори ствробгтниюв „Юевской Старины" поширювалися щодо ю л ь к о с т и одв1дувач!в i набували трохи иншого харак теру, нагадуючи учти О. С. Лашкевича. Н а таких зборах бували брати Стороженки—Микола та АндрШ Володимирович!, М. В. Лисенко, В- П. Горленко, коли перебував у Ки&ш", I. С. Нечуй-Левицький, К. П. Михальчук, тощо. Наради д1лов1 чергувалися з балачками i приватшми розмовами,—це перетворювало, бувало, редакфиж э!брання на звичаЙш журфжси г ости иного господаря. Дехто, глузуючи, иав!ть прозивали редакцшш збори у Вас. Вас. Тарновського „пастилою", бо вони одбувалися за столом, де наставлено було до чаю багато наУдок, особливо р ! Ж н о м а т т н и х л а с о щ 1 в та пастили власного хазяйського виробництва: Виконавчий редакцшний орган був невеликий i складався з 2—3 чоловжа; пригадую, KpiM 6- Кивлицького, що сам був i за редактора, i за секретаря, його пом!чника протягом недовгого часу В. Е- Кристал о в с ь к о г о , щ о як раз тод! скшчив юридичний факультет, та службовця поштово! контори, „експедитора" редакцп Л. Л . Якубовського- Самому Кивлицькому за 50 щрмюячних карбованцт доводилося багато працювати, особливо ще й тому, що доводилося для заробггку служити й в yHiверситетськШ б1бл1отець Допомагали йому й випадков! „суголосники", а особливо—Лазаревський у справах лггературно-наукових, та 6 . К. Трегубов—у практично-комершйних. А турбот бувало чимало i з редагуванням, i з сшвробгтниками, i з грошовими нестатками. ) Ни p o s i Вед. Володиыкрсько:&, протн Золотих вор IT, 6 уд. ч. 4 2 .