* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

142 1гнат Житецький Aixapa, голову мЕськоГ саштарноУ KOMICM i полнщика серед нього достатку. Вже 10 листопада П. Г. Житецький писав Кивлицькому: „Александра Петровна согласна на все. Мы условились съ А. М. Лазаревскими, чтобы въ воскресенье утромъ сойтись въ редакцш для прочтешя А. П-нь прошения въ Главное управлете" по дьламъ печати и письма къ Юзефовичу & ) . Поэтому поймайте Владимира Павловича (Науменка) и окон­ чательно редактируйте, а часовъ въ 9 утра заходите ко мнъ, и оттуда пойдемъ въ редакцию" -&). Лише в половит грудня 1889 року записано i затверджено умови запродажу „Юевской Старины" в нотар!яльн1й конторi Скорделг пом1ж К. М. Гамал1ем i вдовою Лашкевича та опшуном обох Д1тей 1. 1. Красовським. „К1евс. Старину" набула Стара Громада за 3.300 карбованце—як право видавати журнал, так S OKpeMi книжки видання 1883—1889 рошв в кГлькост! 800 прим]&рник1в. Складн1ша справа з головною управою друку про „за —редактора" затяглася аж до початку 1890-го року. Д о журналу ставилися дуже шдозр1ЛО мш1стерства i внутр. справ i народньо! освгги, та й кшвська влада, а також i добров1ЛЬШ pociftcbKi патриота. З а генерала-губернатора Швденно-Захщнього краю на той час був граф Олекс1Й Павлович 1гнатьев, тод1 ще не голова консервативно-дворянсько&У партп, але великий „политикан" i брехливий балакун; командував в1йськом KHiBCbKo&i округи Михайло 1ванович Драгомиров: сам родом з Чернипвщини, був прихильний до украУнства i нав!ть приятель земляка свого Лазаревського та Житецького й Антоновича. З а допомогою його i ще декотрих впливових людей мюька влада погодилася на замшу видавця i редактора. Кшвський цензор Б. М. Юзефович вагався. 1Це з С1чня 1890 р. П. Житецький писав до Кивлицького: „Говорили вчера мы много, а главное —я упустилъ из виду. Въ разговоре съ Юз(ефовичем) ударяйте на научную основу журнала, а въ воззръншхъ на историческую науку держитесь идеи историческаго объективизма: это его конекъ. Само с о б о ю , что даже слово „украинофильство" должно быть вычеркнуто изъ разго­ вора" ) . Так чи сяк, а деякий вплив старшого брата Володимира допом!г у шй справ!: Борис Юзефович дав свою згоду на призначення „за ре­ дактора" 6. О . Кивлицького. Видавництво „Юевской Старины" тимчасово залишилося за Лашкевичами, i нумери—12-тий 1889 р. та 1, 2 i 3-1Й року 1890 р. пом1чалися як „Издаше насльдниковъ А. С. Лашкевича"; лише в KBITHI затверджено К. М. ГамалЫ видавцем журналу, i чергова книжка вийшла за його шдписом. 3 Редагував 6. Кивлицький „Юевскую Старину" фактично з осени 1889 р., а офщШно його тдпис стояв на книжках !з 12-TOI 1889 р. аж до нумера 7-го 1893 р. Трохи не весь цей час редакщя мгетилася на Мал^й Володимнрсьшй вул., спершу в будинков! ч. 32, у двох ммнатках, що займав „за редактор". Поруч !з цим будинком стояв будинок О . М. Л а ­ заревського ч. 34, що в ньому вш i жив, i кождого дня, хоч иа хвилинку, забн-ав до редакцп. Вже помечено, що за nacis Лебединцева видаванкя та редагування часопису провадилбея шдив1дуально, i тдприемство мало вех ознаки приватньоТ справи. Лебединцев збирав до себе—правда р1Дко— блиэьких ствроб!тник1в, радився з ними, а здебиьшого сам теля об>Да одвЦував того чи иншого сшвробетника i любив побалакати сам-на-сам про будь-як] певт питания, а проте в в1дпов1дних випадках любив удаватн, буц!м видання „Юевской Старины"—справа громадська, колективна i все-ж таки обмежував утручання сшвроб1ТНИЮв до видавництва i до редагування. З а Лашкевича громадсыи украУнсью кола стали ближче до &) Володнмноу Михайловичу, що про нього & ) Рукопнс. ЪШл В Б У , I I I , ч. 7749. & ) Рукопис. В)дд1л. В Б У , I I I , ч. 7750. ми вгадували вище.