* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

„Юевская Старина" сорок poxie тому. 141 „Николайчикъ" &) съ Марта еще—его можна тоже печатать... Теперь я чувствую себя гораздо лучше и къ 1 5 Августа буду въ Юевъ" ) . , . Въ середин! серпня О . С. Лашкевич дшсно переТхав до КиТва i почав працювати та хвилюватися аа свое шдприемство, що не дуже то т1шило редактора. Цензура не припиияла CBOIX ^THCKIB, i s c i прохання про деяк1 полегкост! в|дхиляла. Наприклад, так було з приводу клопотання про дозв1л друкувати на сторшках журналу украТнську белетристнку, про що вживали заходов дехто з поважних oci6. ГИдозри i доноси на „украгноф^о-сепаратистичний" ухил, на тенденцп видання журналу i на старогромадянський склад редакцп не прнпннялнся, дарма, що самого редактора знали за людину 6лагод1Йну i коректну, i багато ствробггннкш, що вш приеднав до участи и „Kieac. Старинъ", шчого сшльного не мали з „укра&шофлшством", а декотр1 нав1ть ставилися до нього вороже (проф. Владимирський-Буданов, IKOHHIKOB, Линниченко, Успенський, Малишевський та инпп). Реклама, об&яви оголошення за передплату на журнал та виклопотаний у Петербурз1 дозв!л передплачувати журнал по шюльних установах—усе це, проте-ж, небагацько эб1льшило ю л ь к 1 с т ь передплатниюв; i за eci иитрати в!дпов1дала переважно кешеня Лашке­ вича. Наблизнвсь I кшець передплати на б1жучий р ш — i ставало ясиим, що без досить великого дефщнту видавництву не звести кшц1в э кшцями. Д о того ж надп i заяви Ол. Степановича про полшшення стану свого здоров&я були занадто оптимютичн1; одпочинок без регулярного лжування мало що по сут* дав йому i вже з початку вересня Лашкевич став почувати себе r i p u i e , але не змшив режиму свого життя, n p a y i i розваг, xi6a т!льки те, що за порадами л&|кар1в б!льше ходив на св!жому 2 noeiTpi та вим1рював годинником-ходометром CBOI 6 тисяч крок&ш, яко щоденний пайок лшування поряд з уживанкям карлсбадськоТ води. Bci Ц1 пал1ятиви не допомогли Ол. Степановичу. Через м&1Сяць теля переезду до Киша стався йому перший апоплексичний удар; л&кар1 попереджали, що стан здоров "я вже зозс!м небезпечний; хороба ускладнилася ще й карбункулом В1Д „мушки", яку поставлено на шию Лашке­ вичу, а вш Т необережно здер. Похмуро стало в редакцп; Кивлицький Т над силу працював, щоб зидрукувати чергову книжку, а численш одв1дувач1 гаяли багато часу балачками i зайвнми турботами. Вноч! проти 31 жовтня трапився удар удруге, i о l l - T i f t годит Ол. Степановича не стало. Похорон одбувся 2 листопада. Влада заборонила i стежила за тим, щоб H i в Георгпвсьюй церкв1, aHi на кладовицц не було промов украшською мовою. Великий натовп народу, не вважаючи на осшню холодну i мокру погоду, проводив сумну n p o u e c i i o на Аскольдове кладовище; там П. Г. Житецький сказав останне приятельське слово, в якому згадуючи стар! роки та старих друз]в, сполучав далек! юнацьк! Mpi&i э останн)ми роками практичного виконання, прауею коло редагуван­ ня „Юевской Старины", з а п о в т в ыолодих 4acie самого Лашкевича i однодумфв—його приятел1в. З а р а з теля смерти Лашкевича випадало уладнати справу з дальшим провадженняы видання журналу. Постановлено хоч тимчасово доручити редагування „Юевской Старины" G. О . Кивлицькому за допомогою найближчнх c n i s p o 6 i T H H K i B . 3 i спадкоемцями О . С. Лашкевича, насамперед is його вдовою Олександрою Петр&1Вною, видавнича справа BHpiшилася хутко i за добров!льною эгодою, так що не треба було великих витрат, щоб журнал передати новому, зв!сно, номшальному видавцев1. Таким нам1чено було старогромадянина Ксенофонта Михайловича Гамал1я, ) Хв. Д. Ннколайчика, сшвроб. „KieBc. Ст.". сгаття за козацьке повстання 162> р. була на peijeHsiV у В. Антоновича. -) Рукоп. В.&ддЦ 8 Б У . ИГ, ч. 7733. J