* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки
136 1гнат Житецький примхами. Серед таких ствроб1тник1в „Юевской Старины" характерною i виразною особою згадуеться письменник Василь Петрович Горленко (1853—1907)- Землевласник Прилуцького повку, вж доживав незаможним „дворянином" невелши рештки колись чималих достатшв його батьюв- Бувало, прко посмновався Василь Петрович, докоряючи неправеднШ доли „ото, казав, Галагашвськ! велик! маетки дюталися прадедам ще за Петра I не В1Д кого биьше, як вщ нас, Горленюв, бо полковник прилуцький Дмитро Горленко став на бк Мааепи, а Гнат Галаган на бж царя, але хто тепер знае й поважае так, як Галаганових нащадюв, б1дних, BipHwx р!Дному краю Горленюв". Так чи не так, а потомков! украшського патрюта доводилось заробляти co6i на прожиття грошенята: ДО служби вш оргашчно був нездатний, проте талант i гарна школа (Василь Петрович замолоду рок1в зо три перебував за кордоном i добре знав французьку мову i лгтературу) нахиляли його штереси до письменства. СТИЛКУГ роешською мовою BIH був першорядний i працю вав по р!жних роешських часописах. Симпатп його щ&лком схилялися до укра&шсько&1 науки та л!тератури, за те шякоТ „полгтики" вш не розум!в i нав!ть ставився до неТ ворожо; кр&т переклад1в i тем французько&1 лгтератури, Горленко завЫди щкавився i писав на украТнсью сюжети3 нього був великий знавець побутовоТ старовини (мистецтва, письмен ства) i евщомий талановитий етнограф. Багато часу i праш вцщавав Василь Петрович „Юевской Старинъ" ще з 4acie Лебединцева, а о с о бливо з к1нця 80-х роюв. Треба нагадати, що не вважаючи на CBOI скрутni матер1яльН1 обставини, Горленко чи обмаль чи зовЫм шчого не одержував за свое старание сшвроб|тництво i писав для украшського журналу здебиьшого „за спасибо, хоча його даремш пращ були досить велико!& науковоТ i лггературноТ вартости i написаш так, що приваблювали широю кола читач1в. Б1лышсть CBOIX невеликих, стислих, змютовних зам1ток, вщозв, рецензш, довщок друкував Горленко, за иадзвичайною скромн1стю, пщ шщялами (В. Г., Г. В., W тищо) i зараз Тх инод1 нелегко й розшукати на сторшках журналу. Коли у нього грошей було обмаль а це бувало частенько—Василь Петрович кидав життя по великих мктах i на довп мюяц1 вщ^&здив до свое!" садиби на село Яроппвку. Через те залишилося досить багато його цжавих лист1в з Прилуччини до Киша в редакцп „Юевской Старины" чисто лгтературно-наукового змкту. До його CAiB, указшок i порад, завещи коштовних, прислухалась редакщя пильно, i ми зараз подамо деяк1 невелик! виписи з невщомого дос1 листування Горленка з кшця 80-х роюв, характерного для штереав редакцп за той час i цшного нав!ть дос!. 8-го листопаду 1888 року Горленко писав з Яроннвки до Лашкевича за останню (11-ту) книжку „Юевской Старины" з такими увагами: „ О с о бенно насладился (я) превосходной статьей Ф . Рыльскаго („Къ изучешю украинскаго народнаго м1ровоззрт>шя"), отвечающей на вопросы, въ ко торыхъ давно пора разобраться. Авторъ превосходно опредъляетъ типъ народнаго м1ровоззръшя, а его полное знан!е жизни народа почувствуетъ всякш, кто знаетъ эту жизнь не по наслышкъ. Того же характера и хорошая вещица С. Русовой (Село Ивановка—опытъ этнографической характеристики малорусскаго населешя въ Новороссш). Въ самомъ дълъ, въ посльдше годы мы какъ то ударились въ отвлечешя и мелочи и перестали наблюдать окружающую жизнь. Русова справедливо взываетъ къ этому изучешю й ей можно посоветовать только и самой заняться этимъ д-Ьломъ. Очеркъ Сумцова („Станиславъ Оръховскш") несколько неожиданъ, какъ и вст, его очерки (почему сегодня на сценъ Оръховскш, завтра—календари, а потбмъ апокрифы—явлешя всъ разнаго порядка, выскакивакмш&я изъ его портфеля, какъ изъ ящика Пандоры), но инте-