ИЗБИЧЕВАТЬ
ИЗБИЧЕВАТЬ
ИЗБИЧЕВАТЬ кого, иссечь, исхлестать, избить бичуя. —ся, избичевать самого себя. Избичеванье ср. окончат. действ. по знач. глаг.
ИЗБИЧЕВАТЬ
ИЗБИЧЕВАТЬ кого, иссечь, исхлестать, избить бичуя. —ся, избичевать самого себя. Избичеванье ср. окончат. действ. по знач. глаг.