* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

тямкий—тях. 303 розмови s людьми не зривався. Г. Барв. 306. Тямкий, a, e. 1) Сообразительный, СМЈТЛИВЫЙ. 2 ) ПаМЯТЛИВЫЙ. Тямовитий, а, ѕ. Понятливый. Він тя­ мить силу у письмі, у лічбі; нема що казать—хлопець гарний, тямовитий. Оце у ярмарку купив йому чотирі книзі, папіра і три пір&ї. Васильк. у. Тямок, мку, лг.=Тяма. Без тямку. Безъ сознанія, не сознавая. Чіпка без тямку поволік ноги далі. Мир. ХРВ. 238. Тямувати, мую, еш, гл. 1) Иметь способность. Борз. у. 2) Ііомнпть. Вх. Зн. 72. Тямучий, тямущий, а, є. Понимающій, смыслящій, толковый, умный. Він чоловік тямучий, не зопсув діла. Полт. г. Тя­ муще й нетямуще пішло. Черк. у. Книж­ ки лежать, папери купами: Павло Піддубень дуже тямущий чоловік, всяку ста­ ровину молодою головою зазнає. К. ДС. 31. Тямучість, чооти, ж. Шнятливость. Бера. у. Тямущий, а, ѕ. См. Тямучий. Тяпкарь, ря, лг.=Кѕптар. Угор. Гол* Од. 82. Тяр. По истине, действительно. Вх. Зн. 72. Музику заповість аж до самої Глингщі, або тяр аж до Сачави. Федьк. Тяти, тну, тнеш, гл. 1) Резать, ру­ бить, косить. Як панок наш тяв, та тур-царя стяв. АД. І. 24. Було брати косу да й ступать у росу, да травиченьку тяти. Рудч. Чп. 132. 2) Ударять, бить. Що ти так тнеш коні? Шейк. 3) Кусать, жалить. Тяли комарі, і) Твер­ дить одно и то же. Чим то той Лазарь Богу пришдобився, що його увесь тиж­ день тнуть та й тнуть. Ном. Тятива, ви, ж. Тетива. Наготує луп до бою, тятиву тугу натягне. К. ГІСал, 13. Лука він натягне золотого і тре­ петну стрілу на тятиву наложить. К, Дз. 58. Тях, меж~Тьох 2. Малий солоѕійни^ ау, тях, тях, тях! Гол. Ш. 344.