* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки
260 ВУ'ГЁНЯ—в’язати. Вутеня, няти, с.—Утвня. Нехай мог вутенята е гороЫ у тебе. Грив. III. 250. Вут|вка, кя, ж. Ум. огь вутка. Вутка, кв., ж. =Уткв. Навгдала кубе-лечко, де вутка несешься. Мет. 86. Ум. ВутЬма, вуточха. Летать, одинадцять еу-miuoK.'Vу б. I!. 19. Вутлонький, а, е. Ум. отъ вутлий. Вутлий, в, ?. Слабосильный, слабый. Ця пиштця вутла,—зараз висиплеться. Харькл у. Гречка вутла— богться морозу. Лобод,'у. Ум. Вутленький. Така гце вона чутленька. MB. (0. 1862. I. 85). См. Утлий. Вумчка, ки, ж. )) У si. отъ вутка. 2) 1'одъ хороводной игры. Грин. III. 111. Вутреня, ш, ».= Утревя. Вуть-вуть! МСЖ. Призыв'1, для утокъ. Хере. Вутюхна, ни, ж. = Вутка. Грин. Ш. 112. Вутя, тяти, с. = Утя. Грин. Ill 111. Ум. Вутятко. В^тячий, а, е. Утиный. Драг. 375. Вухань, вя, м. Челов'Ькъ съ большими ушами. Вухатий, а, е. Съ большими ушами, длкнвоухШ. ! ВухНаЛик, ка, м. Ум. отъ вухнйль. ВухНаль, ля, м. Подковный гвоздь и тотъ гвоздь, которым·!. прЪбиваютъ къ оси п|Д|сон. Ум. Вухнйлик. Г. Барв. 461. Вухо, ха, с. 1) Ухо. Тёпло, я« у eyci. . 0‘ieiib тепло; Ном,- Je 10285. Тихо, як у eych Uoibaji тишина. Роспуетйти вуха. Разносить уш’й, слушать ео внимаЫемъ и до-я-Ьр'тнъ. См. Ухо.'2) Ушко сосуда. Шух. 264. 3) Часть «ушки (см.). Шух. I. 169 4) Ухо, проухъ въ различщлхъ инстру-ментахг для’ продЬвашя рукоятки (напр, въ cani, въ большой пилЬ, тонорЬ и пр.). Шух. I. 104. МУЕ. III. 30. Сим. 24. 5) Въ зкел'Ьзномъ лвмехЬ плуга. гн-Ьздо, въ которое вставляется чеп/га. Вас. 199. 6) Шшгъ бревна или бруса (въ построй??, саарядЬ), входящШ въ углублеше. Шух. I. 90, 255. 7) Шшгь вала, которымъ валъ опирается на подставку. Шух. [. 235. 8) Шииъ, пятка дверей или воротъ, входящая въ гнездо » вращающаяся въ немъ. Шух. I, 87,'93. Уи. Вушно, вушечко. В^адць, пня, л.—Учпнь. О. 1862.1. 72. Вушечко, ка. с. Ум. ось вухо. Byдвр, ва, с. А) Ум. отъ вухо. У мене аэд.ушни заемтлись.—сделалось очень радостно. Г. Барв. 281. 2) мн. Вареники съ говядиной, варимые въ cyirfe. 3) Часть шкафа. (См.). Шух. I. 253. · Вуянка, ки, ас.=Вуйн8. Желех. Ум. и ласк, вуя'ня. (Галиц.). Вх.... См. Ух.... Вц.... См. Уц... Вч.... См. Уч.... Вт.... См. Ут.... Вщ.... См. Ущ ... _ В’юк, ка, м. Вьтокъ. ide трое, a nid ними по одному коню пгд в’юками, ЗОЮ Р. I. 157. В’юн, на, м. 1) Рыба выонъ. Колись щука застукала в'юна у такгм куточку, що не .було куди йому втгкати. Рудч. Ск. I. 46. 2) -Назваше вергляваго, живого вола. КС. 1898. VII. 46. В’юнесвй, a, e. Вертлявый, живой, проворный. Тут гио еже було бтобгв’юнке, так г на ¦мгетцг не всиде. Миргор. у. Слов. Д. Эварн. Вюновий, а, в. Относящейся къ в’юну. Покоштував в’ю нового сала. Ном. В’юнок, нка, м. Раст. Повилика, Convolvulus Sepium L. ЗЮЗО. I. 119. В’юрок, рка, м. —Юрок. Чуб. VII. 409. Вючак, ка, м. Вьючное животное. Дву· горбг в’ючаки, цибатг дромадера в теку глибокому немое купались. K. MX. 15. В’ючити, чу, чиш, гл. Вьючить. Все що треба, в'ючили па коней. Стор. II. 165. В’яз, зу, м, 1) Дерево вязъ, Ulmus. 2) Рыба язь, Ciprinus rutillus. 3) Завязь. Як би дощ, то щс б в’яз був на огудиш. Лебед. у. Що5 був в’яз на ???????. О. 1861. XI. Св. 59. 4) мн. в’язй=В’язок 2. То не бгда, що по в'язи вода, тов горш проняло, гцо г копилля поняло. Ном. № 7228. Ум. В’язок. В’язальник, ка, м. ВяжупцЙ снопы. В язальниця, д{, ж. Вяжущая снопы. У енгп в'язальниця не зв'яже. К. Псал. 297. Ум. В’язйльничка. 0. 1861. XI. Св. 64. В’яван(ь), ш, ж. Пучекъ, букетъ. Велика в’яэан квгтя. Ох. Лем. 400. В’язання, ня, с. Связывание. Вязатн, ж у, жеш, гл. 1) Вязать, связывать. Як кажуть, то й батька в’яжуть. Ном. ?1“ 1081. Буду жати г в’язати, до-леньки тукати. Мет. 276. 2) Привязывать. Пригхав до долины, в'яже коня до ялини. Мет. 91. Кто путае ( коня), той ногами плутав, ? хто в'яже, той певно спать ляже. Ном. № 11396. 3) Присоединять къ чему, связывать съ чЪмъ. Не