* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки
вйникаути—винозор. 173 Виникнути. См. Виникати. .. Винити, ню, ниш, гл. Винить. Гг г не вииять. МВ. (О. 1862. I. 1041. Учителю, чи ще ти не смирився г Господа вини-тимеш устами. К. 1ов. 90. Винйтнся, нюся нйшся, гл. Виниться. Винишпоритх, рю, риш, гл. 1) Переискать, перешарить по всЬмъ закоулкамъ. Тут оке тобг така дгтвора, шо все ви-нишпорить. Харьк. у. Слов. Д. Эварн. 2) Разыскать, выискать, найти. ' Вйнищитн. См. Виннщувати. Виннщувати, щую, еш, сов. в. вйни-щити, щу, щиш, гл. Уничтожать, уничтожить (все). Не винигцили з його серця того ргдного, дорогого. Г. Барв. 490. Вишвка, ки, ж. Винная бочка. Сх. Леи. 398. Винтженочеа, ки, ж. Неженка. Встречено только у. МВовчка: Сестричка мен-ша, вингженочка.. МВ. Ш. 61. I. Винний, а, в. 1) Виновный, виноватый. За едного винного сто невиннихгине. Нои, J6 7465. Я цьому не винна. Не винна доля, виннЯ"~вдляШш7 "2) Долженъ, должный. Так як я вам винний. Ном. Jf 4053. Вона мещ винна карбованця. II. Вивний, а, е. 1) Винный. Камгнне серце, а винний смак—чому т'о так? Ном. стр. 294, № 162. 2) Виноградный. Ой сгяла винт квгти гз приполу. Мет. 139. Вйнник, ка, м. Винокуръ. Ви, бровар-ники, ви, винники.... Xodime з нами на долину Черкень погуляти. Лукаш. 37. Ум. 8йнничок. ? Вянник1вна, ни, ж. Дочь винокура. Винникувати, кую, еш, гл. Быть ви-нокуромъ. Вййвицький, а, е. Винокуренный. Вянниця, ц1, ж. 1 ) Винокурня. Мгждо винницг г мгж броварницг пробка. Мет. 414. 2) Виноградникъ. Угор. 3) Мн. Вйннищ, ць.= Норочки. Шух. I. 109. Ум. Вйннична. Винничёнко, ка, м. Сынъ винокура. Винничка, ки, о/с. 1) Ум. отъ вйнниця. Винничка—ееьому полое инничка, млино-чок—усьому вгночок. Ном. № 14017.2; Жена винокура. Вйнничок, чка, м. Ум. отъ вйнник. Виниюха, хи, ж. Родъ виннокислыхъ яблокъ. Вх. Зн. 7. Вйнняти, йму, кеш, гл. — Винятн Xxel... виннявши з рота люльку г сплюнувши, мовив Кщтло. Мир. Нов. II. 44. Вянб, на, с. 1) Вино. Ra Вкрагт добре жити, медг винопити. Ном. J6 700. Нгхто не наливав нового вина в cmapi бурдюки. 6в. Mp. II. 22. 2)Виноградъ. Зелене вино к гор/ ея вило, к горг ся вило, сине роз-цв’/ло. Гол. IV. -547. Зелене вино высоко звило, ще й похилило. ХС. VII. 425. 3) Пиковая масть. КС. 1887. VI. 463. Часто во мн. ч. вина. Ум. Винце. Без дгрочки, без денця, поена чарочка винця. Ном. стр. 292, Ка 67. Виноват, вииоватий, а, ?. 1) Виновный, виноватый. Нг сном, нг духом Не виноват. Ном. Je 4055. Нехай на себе жалкуе виноватый. Ном. ?* 7067. 2) Должный, должникъ. Виновато, того, с. Долгъ. Сей чоловгк косе мет не за грошг, а за винувате,— позичав весною. Волч. у. Винователь, ля, м. Обвинитель. Жено. де ж тг винувателг твог? Св. I. VIII. 10. Вияоватець, тця, м. 1) Виновникъ. Мнж. 74. Я не крав деревнг, а ось я гивид-ко виноватця знайду. Канев. у. Ум'ш ein пгзнати виноватця. К. 1ов. 24. 2) Должникъ. Оце по виноватцях ходив, щоб повгддавали, хто скгльки позичав, там нема —не молотили. Черниг. г. Виноватой. См. Виноват. Внноватити, чу, тиш, гл.—Вивувати. Винуватили його архирег. Св. Mp. XIV. 3. Ми не виноват/,—тих виноватьте. Грин. III. 447. Вйноватниця, Д1, ж. 1) Виновница. Жадног гскорки жалю нг у кого не 5уло до безщасног виноватницг. О. 1862. II. 57. 2) Должница. Вяновацтво, ва, с. Виновность. Повер-нути в виновацтво. Обвинить. Нехай же хто лихих могх осудить, напаснгтв повврне в виновацтво. К. 1ов. 57. Виновий, а, e. Пиковый. Виновйй, я, в. 1) Винный. Виновий льох. 2) Виноградный. Чуб. VI. 71. Виноград, ду, м. 1) Виноградъ. По садочку хожу, виноград сажу. Ни. Сад-виногрйд. Виноградникъ. Ой у сад/, cadi-виноградг, стояв кгнь вороний у нарядi. Мет. 98. Ум. Виноградочок. Ти мгй та-точку, мгй виноградочку. Мил. 183. Виноградовий, а, е. Виноградный. Виноградочок, чку, м. Ум. отъ вино-грйд. Виновор, ра, м. Эпитетъ сокола. Дальнозоркий? Пошлгмо, громадо, сокола-вит· зора! найпридатнщий це тчах: мае вщ яснп очг г oucmpii крила. Драг. 170.