
* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки
БУРХВИЦЯ—вудомлн. пр.) Загорися Господь гнгвом, з нгздер дим бурхае. К. Псал. 36. Бурхвиця, щ, ж. Часть мельницы: доска надъ мучникбм, въ которой укр'Ё-плевъ лоточбк. Черниг. у. Бурхливий, а, е. Бурный, бушующШ, стремительный. Де взялася бурхливая хвиля, одбврежка човничок одбила. Чр. 42. Вурхнути, ну, нёш, гл. Одн. в. отъ бурхйти. 1) Порывисто дунуть. 2) Линуть, налить· черезъ верхъ. В) Хлынуть. Бурх-пуло з неба мое гз бочки. Котл. Ен. II. 33. 4) Швырнуть. В Дунай зглля бурх-пула. Чуб. V. 833. 5) Ринуться среди чолнъ впередъ (о судне). Хтось човен на море пустив, бурхцув ein по хвилг. Греб. 374. Вурхнутися, вуся, нёшея, гл. Бро ситься. Бурхнувсь у воду, щоб втопить-ся. Стор. МПр. 40. BypxoTITH, чу, чвш, гл. Бушевать. Хвилг бурхотгли, розливаючись по долит. Стор. МПр. 50. Бурчав, ва, м. 1) ЖурчащШ ручей. 2) Струя проточной воды, текущей съ шу-момъ. Дзюркотання весняного струмочка-бурчака. Г Барв. 308. Ум Бурчачбк. Ном .№ 13663. Бурчало, ла, с. Насек. Муха жужжалка, Mnsca vomitoria. Вх. Цч I. 7. Вурчати, чу, чйш, гл. 1) Ворчать, брюзжать·. Хто мае багацько, той бурчишь, а хто не мае, той мовчить. Ном. № 1593. Утихомирься, не бурчи. Котл. Ее. Ш. 37 2) Журчать (о ручье, потоке) 3) Урчать. Бурчишь у жмвотг. Бурчачбк, чка, м. Ум. отъ бурчбк. Вурчймуха, хй, Оводъ, Oestrus Их. Пч. 1. 7 Вурштин, ну, м. Янтарь. Желех Бурштинбвнй, а, е. Янтарный. Вурьовий, а. е. ОтносящШся къ буре. ЕЗ. V. 52. Буря, pi, ж Буря. Чорне море eimep-буря колихае. Чуб. V. 935. Схопилась «елика вгтряна буря. Et}. Mp. IV 37. Буряк, ка, м. 1) Свекла, Beta vulgaris. ЗЮЗО. I. 114. На догад буря к/а, щоб дали Напусти. Говорить объ одномъ, а на-мекаегь на другое. Ном. 2) Кушанье изъ изжаренной свеклы. Маркев. 151. 3) Но-сящШ бурку? Сомнительное слово, встреченное лишь въ фальсифицированной думе „ТатарскШ походъ Серпяги“, напечатанной впервые Срезневекимъ: Усгх та-тар-бурятв разбивали й плтдрували Запор. Стар, I. 85—S6. Ум. Бурячбк, бу-рячечок. Вурявбвнй,- а, в. 1) Свекловичный. Зеленгють.... поля буряковим листом, Левиц. I. 24. 2) Темно-красный. Бурякова краска. Кв. Вурявовйння, ня, с. Листья свеклы. Вур’ян, ну, м. Сорная трава. Чуб. У. 670. Лежав у бур'янг бровко муругий. Котл. Ен. Ш. 38. Дунай засихав, згллям зарастав, зшлям-бур'япом, усяким квг-том. Нп. Ум. Бур’янець. бур’янчик. Чуб. V. 1034. Ув. Бур’янюка. Бур’яннна, ни, ж. Стебель сорной травы. Рудч. Ск. I. 208. На городг бур'я-нина. Грин. Ш. 656. Ум. Бурянйика. Вур ятти, hik), еш, гл. Заростать сорной травой. Город бур’янге. Богод. у. Вур’яннйв, ва, м. Порода небольшого чернобураго медведя, обитающаго въ бур’я-hix и кустарникахъ. Вх. Пч. II. 7. Вурянувйтнй, а, в. 1) Смешанный съ горными травами. Бур'януеате стр. Кон-ставтиногр. у. 2) Зарослий сорными трапами. Бур'януватг городища К. ХП. 130. Вур’януват1ти, вдю, еш, г.«.=Вур’я- HITH. Вур’яичив, ва, м. Ум. отъ бур’ян. Вур’янюва, ви, м. Ув. отъ бур’ян. Вуряти, ряю, еш, гл.=Вурати 1. Мусю верх хижг буряти. Вх. Уг. 229 Вурячйнвя, вя, е=Вуряковиння. Вурячвбвий, а, е =Вуряковий Вурячник, ка, м Свекловичная плав тащя. Сумев, у. Вурячов, чка. м. 1) Ум отъ буряк 2) мн. Раст. Polygonum orientale L ЗЮЗО. I. 132. Вурячча, ча, с. Соб. отъ буряк. Вусель, сля, м. Аистъ. Ном .N* 13807 Вх. Пч. 1. 16. Ум. Бусельио. Вусень, сия, « =Вуеель. Ном J6 324 Byci. ДЬтск.: падать, упасть, упадешь О 1861. VOL 8. Вусленя, няти, с, Детенышъ аиста Ум. Бусленятко, бусленяточко. Вуслйннй, буслячий, а, в. Относиться къ аисту. Вусол, ела, ,«.=Вусель. Драг. 8. Вусурвавя, hi, ж.—Воеорваая. МУЕ. Ш. 45. Вусурман и бусурмён, на, м. Басур-манъ, магометааивъ, иноверецъ. Ой пан-ночко-гааблюко, панночко наша! з бусур-.чаном зцстргеалась, та й не дегчи цг~