
* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки
БРЬОХНУТИ—БУБЛЕЙНИЦ8. 103 nodi. Харьк. у. Пгшов... брьохаться оео-тю та очеретами. Сим. 199. Врьохнути, ну, нвш, гл. Одн. в. отъ брьохати. 1) Упасть, шлепнуться. Так г брьохнув у воду. Черв. у. Об землю брьо-хну в, засовав ногами г пропав. Ез. V. 17. '2") Швырнуть, бросить, ударивъ обо что. Брьохнув оберемок об-землю. Сим. 200. Вряжчати, чу, чйш, гл. — Врязчати. Врязк, ку, Врявшт. Врязкало, ла, с. 1) Побрякушка, погремушка. Левиц. Пов. 156. 2) = Било 1? Ударивши (при церкви—сторожъ) в бряз-хало. Мир. Пов. I. 162. 3) Тотъ, кто бря-«аетъ, бряцаетъ, бренчитъ. Врязкальце, ця, е. = Врязкало 1. Купргзь будуть брязкальця дзвгнгл. Ком Ен. V. 19. Врязкання, ня, с. Бряцаше Левиц. Иов. 156. Брязкати, каю, еш, гл. Бряцать, звенеть, звякать. Кайдани брязкають. Шевч. А Тгнашко до дгвчини тдкгвками брязка. ???' Врявкач, та, м. Звонкая монета. Брязкити, кит, ж. мп. Бренчалки, погремушки. Встречено только въ фальсифицированной думе о походе князя-языч-ника въ христианскую зеилю. У дудки грали i в брязкити бряжчали. ЗОЮР. I. 178. , Врязкйша, ви, ж. = Брязкальде. Желех. Бразшт, коту, м. Звукъ отъ металли-ческихъ вещей, звонъ, бряцате, бренчание. Наробив брязтту, a ein г прокинувсь. НВолын. у. Врязютка, ки, ж.=Врязкальвд. Ум. БрязкЬочна. Брязкотало, ла, с.=Врязкало. Желех. Брязкотхвня, ня, с.=Вря8К1т. Желех. Врязкотии, чу, тиш, гл.=Врязчати. Кои. II. 53. A ein собг як став грошима орязкотгти. Ябрязкотгв кайданами важ-кими. К. ХП. 51. Врязкотня, Hi,ж. Бряцавхе, звонъ. Врязкун, на, л.— Врязкало 8. К ди-толу кармазингв\—загукала громада..·— Вони тгльки вмгють бряжчати шабля-.ми, a modi де булч цг брязкуни, як безбожный Радивил загуркотав гз гармат? К. Чр. 68. Врязкутка, ки, э«—Врязкало? Въ «itcHt ум. брязнуточка является собствен- но вместо слова иагаечка. Трщагшме руса коса в мене nid ногою, брязчатиме брязкуточка услгд за тобою. Чуб. ??. 112. Врязкучий, а, в., БряцающШ, звеня-щШ. Левиц. Пов. 310. Брязнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенеть, звякнуть. Брязку-ли ключг од комори йдучи. Нп. Здорова була, дгвчинонько! — як на струнг_ бр'яз-нуло обгк мене. MB. (О. 1862. ?? 54). Брязнув гаманом на етгл. Г. Варв. 211. Ось г у вег дзвони брязнули. Г, Варв. 158. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об тл. Г. Барв. 225. Мати spo-билась як крейда бгла, так г брязпула об землю. Г. Барв. 402—403. На яку коняку не покладе руку, вона з усгх чоти-рьох г брязне. Мнж.. 22. 3) Ударить. Бряз-нула невгетку по зубах. НВолын. у. Брязок, зка, м. Употребл. въ выраж.: на брязку—вотъ-вотъ, сейчасъ, Мнж. 168. Врязчати, чу, чйш, гл. .Бряцать, звенеть. Чуб. Ш. 35, 112. Козак, мамцю, гуляв, брязчать в його грошг. Нп. Коли б у шинкарки, то б брязчали чарки. Чуб. V. 831. Сам до мене боеий чеше, щоб пгдкгвки не брязчали. Мет. 27. Врязь! меж., выраж. звукъ металла или стекла. ·Перстень брязь[ Чуб. II. 94. Стук, брязь в втонечко: вийди, выйди, коханоч-ко! Чуб. V. 207. Врйк(ну)ти, ну, неш, гл. Разбухать. Бряма, ми, ж. -Брака. Вийшло (вШ-сько,), брями облягло та й взялось вою-вати. Чуб. 162. Врямчати, мчу, чйш, гл.—Брязчатя. Вх. Леи. 394 Врячка, ки, ж. Пряжка. Вх. Лем. 481. Вуба, би, ж. Детск. 1) Зерно гороху, бобовъ (размякшее!.' О. 1861. VIII. 8. 2) Ягода. О. 1862. IX. 118. 3)= Бублик. О. 1861. VIU. 8. Бийте кота в зуби, щоб не просив буби. Мил. 44. 4) Рана, нарывъ. следы удара.· Вх. Зн. 4. Не иди туди, бубу зробйш. Шейв. Чи собою в пень, чи со{ою в дуба, а все coai буба. Ном. J6 8023. Бубу зробйти. Ударить, орв-чинить боль. Фр. Пр. 12.7 By барчук, ка, .«.=Вайстрюк. Желех. Вубарь, ря, .м.=Вубарчук. Желех. Вубачка, ки, ж. Нарывъ. Вх. Зн. 4. См. Буба 4. Вублёйниця, ц], бублёшнидя, ц}, ж. Пекущая, бублики и торгующая ими. Котл. Ен. VI. 14. Пгднялись на мкто йти