* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки
412 дойдити—доказчица. Д013ДИТИ, джу, ДЙП1, СОВ. В. Д01'хати, 1ду, деш, гл. 1) Доезжать, доехать, подъ-¦Ьвжать, подъехать. Не догздячи верстов зо двг чи зо три до Киева, взяли вони у лгву руку К. 4P. 3 Не догздячи Со-лодькгв, коршма стогть. Св. Л. 169. 2) Наезжать, наехать. Ой як узяли нашг чумаченьки з nid байраку виходити, ой як узяли вражг здобигиники частом до пас догздити. Мет 454. 3) До'|'хати кшця. Насолить. А во/се я тобг догду кшця! Ном (.?· 3651 ДоКльниця, Ц1, ок. Доильщица. Така з нег догмьпиця, що богться й до коровы приступтпись, а не то щоб пошягши як ели) Харьк. у До'1Ния, ня, с. Доеше. 3siieB у. До!сти. См. До!дати До1Стиея, шея, (сися, гл. Доссориться. Зпершу почали жартувати, a nomijt доглися до того, що один другому г очг захаркали До1Ти, дою, im, гл. Доить. Дгвка пг-шла корови догти. Рудч. Тодг где Петру-сичок, як доють овечки. Чуб. Дгй тг корови, що од батька нагнала. Мет. 49. ДоКтися, доюся, imca, гл. Доиться. Вриспоряй, Господи, Воо/еу росу, щоб коровки доглися Ним JNS 11577 До|'хати. См. ДоЧжджати Дойда, ди, ою Охотничья собака, ищейка. Закр. Лис хвостом виляе, як дуже дойда налягае Котл. Ен. IV. 10 Дойка, ки, ок. Мамка, кормилица въ Угорщин1>. Вх. У г. 236. Доймати, маю, еш, сов в дойняти, дойму, мёш, гл.=Д1вмати. Дойна. ирг<л =Дшна. Дойник, ку, ,«.=Дойняк. Гол Дойайця, ni, ж.=Д1Йниця. Мет. 212 Млр. л. сб 269 Мег. 34 1 Ум. Дойничка Дойняк, ку, м. Дойный скогь. Та ще к тому убогий сорок тысяч дойняку, плавнику без лгку Чуб V 415 Дойняти. См Дойиати. Дойнячка, ки, ок. Корова-дойнячка. Дойная корова. О. 1861. X. 133. Дойок, йка, м.— ДМка i Шух. I. 193, 194. Дойти, ду, деш, гл.=Д1йти. Дойчити, чу, чиш, гл. Выть кормилицею, кормить грудью. Угор. Док. Си. Доки. Доказ, зу, м. Явная улика, обвинение. Доказ маю, хто вкрав. Каменец, у. На кого маете пеню,—скажгть; я брата ргдного не пожалгю, аби б по правдг доказ буе, —так сказав голова. Кв. По до-казу то було труеють горглку, а на-падьом справник не дозволяв трусить так здря, иг, було за це й дрюка. Харьк. Довазати. См. Докавувати. Док^зка, ки, ж. Оговоръ. Раз тычки був на допросг по доказцг. Екатер. г. Доказування, ня, с. 1) Договяриваме до конца. 2) ДЬлаше, совершеше чего либо. 3) Попреки. Доказувати, зую, еш, сов. в. доказа-ти, жу, жеш, гл. 1) Договаривать, договорить. „Оттут з муштри виглядала, оттут розмовляла, а там.... а там.... сину, сипу.'..“ та й не доказала. Шевч. 69 2) Показывать, показать, делать, сделать, проделывать, проделать. Котл. НП. 388. К. ЦН- 219. 0. 1861. XI. 104. MB. (О. 1862. Ш 41). Дай нам, мати, до-казати, що ми—ргднг дгти тих великих, що за правду гинули на свгтг! К. Доев. 33. Чого прозьба не докаже, те докажуть. буки. Ном. Вачить Бог, що москаль такг штуки доказуе над смер-тю, — велгв йому гти, куди-хоче. Чуб. I. 319. 3)—кому Укорять, укорить кого; попрекать, попрекнуть; грубо говорить, грубо сказать. Коли б менг на чужинг хоч одна людина,—нгхто б мет не доказав, що я сиротина. Мет. 58. Було старый i стане доказувапш жгнцг: на яку ми його (сана) радгсть втодували? Який з його хазягн буде? Стор. I. 60. Вона менг що-дня добре докаже. Того ж бо я й туя/су: твогй матерь не егожу.. . Постелю «о-спиль—не ляже,—моему серденьку докаже. Мет. 264. 4) Обвинять, обвинить, уличать, уличить. „Що ок роблять у Вглгй Церквг нашг гетьмани Потоцький та Калиновський?“—Одгбрав i од Ы листи. один на другого доказуе,—видко, що нема маю ними доброг згоди. Стор. МПр. 89. 5) Быть въ состоянш, ум^ть, съум’Ьть сказать, разсказать, пояснить. От про камгнь mim я не докажу, чи взяв його хто, чи ein там. Драг. 11. Чи на егй худобг оюив, чи, мооке, u на друггй,—сього тобг не докаоюу. 0. 1861. X. 26. Доказчик, ка, м. Уличитель. Хоть його i nid суд оддадуть, та як доказчи-тв нема, то так вгн i надгеться, ща йому все так г минетьея. Кв. Доказчиця, щ, ж. Уличнтельница.