* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

ДЖУРА—дзвоник. 377 КС. 1885. VII. 419, 1889. VII, 43. Kolb. 1. 52. Каламутна вода як кисиь, як джур. Ном. № 12420. . Джура, ри, л. Козацюй слуга-товарищъ, оруженосецъ, ходившШ BMicrfe съ козакомъ въ походы и битвы. Тодг ж то ne могли тати и i сотники, hi полковники, нг докури козацът, що наш пап гетьмап Хжль-ницъкий.... задумав. Мет. 391. Ой сгдлай, джуро, ой сгдлай, малий, мет ву лапою, еобг ж сгдлай другого--гнгдого старою. Мет. 401. Ой як оглянешься та Перебий-нгс па ?журу чалого, й аж кладе (=бьетъ враговъ) джура, кладе малггй ще лучче aid його. Мет. См. Чура. Ум. Джуронька. ДжурГа, tv,'ж. Множество (людей, скота на дорогб). Шух. I. 84. Джурджя, ж!, ж. Муть, густая мутная жидкость. Мнж. 179. Джуронька, ки, м. Ум. отъ джура. Джурчати, чу, чйш, м.=Дзюрчатв. А мгж юрами тими узенъка ргчка прогора й глибока джурчитъ. MB. II. 74. Джусь! меж. Прочь! Джут, та, „м.=Джгут. Котл. Ен. I. 23. Джуфб, фа, м. Парень, хорошо играю· щЩ на губахъ. Шух. I. 33. Джяворонок, нка, х.=Жайворонок. Вх. Пч. И. 8. Дзбан, ву, ,и.=Джбан. У мене ipowie дзбан. Чуб. V. 920. Дзбанов, нку, м. Бапкъ. Vida велика п тгм, що немае дзбантв для позичт?, de б можна було у всяку пору без великого клогтту г на малий процент пози-чать гротг. Осн. 1861. VLU. 89. Дзвешння, ня, с. Звукъ (звенящш ). Мелоди лилися як сльози, то -тихо, тихо, то разом заливали всю залу й сповня-ли гг дзвенгиням гарного рояля. Левиц. Пов. 264. Дзвенгги, вю, нйш, гл. 1) ЗвенЪть, звучать. Тглько дзвенгло шкло у eimax. MB. I. 132. Голос дзвештъ. MB. I. 110. Чи буде лад, чи не буде: в якому у мене yei дзвенить? Ном. Je 13397. 2) Жужжать. Дзвенять трутпг. Черкас, у. Дзвенвач, ча, м. Пт. Зеленушка, Frin-giHa ehloris. Вх. Пч. II. 10. Дзвенячвй, а,. в. ЗвенящШ. звон ni й. Чутно гг голосок дзвеняний. MB. I. 97. Дзвйзнутн, ну, неш, гл. 1 ) Взвизгнуть. Вш улучив камгнцем у собаку, а .та аж: дзтзнула. 2) Ударить. -Як дзвизпу тебе, так перекот ишся не раз. Дзв^зчати, чу, чйш, гл. Жужжать (о пчелахъ, стрЪлахъ, водчкахъ и пр.). Дзв1в, дзвбну, м. 1) Колокол. Буботв, як мгсъкий дзет. MB. I. 105. У педглю рано задзвонили вдзвони. Мет. 95. 2) Звонь. Дати на дзвони. См. Давати. 3) Родь датской игры. О. 1861'. XI. Св. 37. 4) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 37. Ум. Дзвшбк, дзвбник: ’ Дзв1нёдь, нця, м. Раст Rlmimitus minor и R. major. Вх. Пч. I. 12. Шух. I. 20. Дзвшнця, ni, ж. 1) Колокольня. Як е Kniioei на дзвтпцг черцъ в дзвони дзвонятъ. так в Полтавь перекупки на Miami гуто-рятъ. Нои. А· 13445. 2)—'Вежа 3. Гол. I. Объясн. къ рис. 21. О. 1861. XI. Св. 36. Ум. Дзвшйчка. Дзвшйчний, а, е. Относяшдйся къ колокольне. Дзвгничпий хрест. Васидьк. у. Дзвшка, ки, ж. Бубновая масть въ кар-тахъ. КС. 1887. VI. 463. Йому дзв(нка с Bf тить. Ему везетъ. " Дзв^нкйй, a, e. Звонкий, звучный. Гор-щик дзвткий. Черкас, у. Голос дзвткий. Черкас, у. Дзвткий peiim такий чуши, що так i роекочуетъся. MB. II. 182. Дзвшкбвий, а, е. Бубновый. Дзвшкоголосий, а, е. Звучный. К. MX. 40. . Дзвшний, а, е. Колокольный. Дзвшник, ка, м. Колокольный мастеръ. НВолын. у. Дзвшбк, нка, м.- 1) Колокольчикъ,зво-нокъ. Греб. 361. Сама як схопитъ дзвг-пок—по eeix покоях дзшъ-дзмъ. MB I. 14. 2) мн. Дзвонкй. Раст. Convolvulus sepium. ЗЮЗО. 1. 119. 3) Название рослаго кра-сиваго веселаго вола. КС. 1898. VII. 46. 4)=Дзвенкач. Вх. Пч. II. 10. Ум. Дзе!-ночон. Дзвшбчок, чка, м. 1) Ум. отъ дзвшон. О. .1.861. XI. 10. 2) мн. Дзвшбчки. Раст. Linaria genistaefolia Mill. ЗЮЗО. I. 126. Дзвонарйха, хи, ж. Жена звонаря. Дзвонар1в, реве, ве. Звонаревъ. Дзвонар{вна, ни, ж. Дочь звонаря. Дзвонарськнй, а, е. Относя пцйся къ звонарю. Дзвонарь, ~??, м. Звонарь. Чуб. V. 1154. Ум. Дзвонарчик. Дзв(даёць, едя, м. 1)=Дзв1нов 1. 2)== Дзвенкач. Вх. Пч. II. 10. Дзвбник, ка, ж 1)= Дзвшок въ 1 знач. Koni помчали, дзвоники задзвенгли. Кв. 24*'