* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

Зрозуаити—Зрущик. 185 коздгбна до зрозумгння такого, гцо бував втае не од премудрых г розумних. К. XII. 16. . Зровушти, М1Ю, еш, гл. Понять. Пока, тее зрозумтии, згоду учинит. Макс. (1834). 126. Ви так зписьменна говорите, що я того не зрозумгю. Котл. НП. 344. Зрбк, ку, м. 3p{)iiie. Бог дав усгм лю-лям однаковий зрок. Дещо. 36. Зронйти. См. Зроняти. Зронйти, айю, еш, сов. в. зронйти, ню, ниш, гл. Давать, дать упасть; терять, потерять, утратить. Желех. Ой лгсе, лг-соньку, зронив ес красоньку. Вх. Лем. 421. Зросйти, ся. См. Зрошати, ся. Зрослйвнй, а, е. ДающШ ростъ. Та принеси, три, квгточки: ой первую зросли-вую, а другую сопливую. Мет. 1. Зрбслий, а, е. Выросшш. Левч. 10. Зростйння, ня, с. Ростъ, выросташе. Зростйти, laю, еш, сов. в. вростй, ciy. тёш, гл. Выростать, выросте, всть у мене сестра менша, без мене зросла. Мет. 32. Без щастя зросла, а без долг вроди-лася. Мет. 80. При мет вона й зросла, бо сиротою зосталася змалечку. MB. II. 19. Зростйся, т^ся, тёшся, гл. Сростись. Ой у полг двг тополг докупи зрослися. Чуб. V. 403. Зростйти, щ^, стйш, гл. Выростнть. Пехай гм Бог зростить. Ном. Ht 375. Як я тебе зростила, сама себе звёселила. Чуб. V. 684. Зростний, а, в. Взрослый. Левч. 10. Зрошати, пйю, еш, сов. в. зросйти, mf, снш, гл. Орошать, оросить. К. Доев. 26. Дргбненькими елгзоньками все поле зро-сила. Мет. 274. Припав вгн до землг та й зросив гг елгзьми. MB. II. 70. Зрошйтися, шанюя, ешея, сов. в. зро-сйтися, mfca, сишся, гл. Орошаться, ороситься, обливаться, облиться. Слгзьми так г зртиаегтея. MB. I. 57. 3py6, ба и бу, м. 1) Срубка. Знайштся чоловт, що купив на зруб гай. Стор. I. 47. Также мЬсто, гд'Ь срубленъ Л'Ъсъ. Вас. 206. 3 липовою зруба молодг паростки пустились. MB. I. 156. 2) Срубъ—при постройка, въ погреб^, колодез'Ё и пр. Чуб. VII. 377. Як положать зруб на хату..., то п’ютъ закладчики. ХС. III. 41. Kolb. I. 56. Був колодязъ г ташй низьшй зруб у тому. Грин. II. -338. Зр^бань, Hi, ж. Рубка л’Ьса. Вх. Уг. 242. Зруббти. См. врубувати. Зр^бина, ни, ж. Одна пластина въ колодезномъ срубЬ. Харьк. у. Зрубйти, бл|6, биш, гл. Сделать срубъ. хату. НВолын. у. Зр^бувати, бую, еш, сов. в. врубйти, 6&ю, еш, гл. Срубывать, срубить. Коэкж дерево зрубуютъ. вв. Л. ??. 9. Зрубай, батеньку, високу яворину, збудуй, батеньку, широку домовину. Чуб. V. 372. Зруйнувйння, ня, с. Разореше, раз-рушеше. Стор. II. 137. Зруйнувати, н^ю, еш, гл. 1) Разрушить, разорить. Зруйнува.т Запорожжя. Лукаш. 66. Не зостанетъся тут камгнъ па камгнг, гцоб не зруйновано. вв. Мр. XIII. 2. Зруйновано життя мое на ceimi. К. 1ов. 37. 2) Разорить (о ?????? имущества). Зруйнувйтися, н^юся, ешея, гл. 1) Разрушиться, разориться. Зруйнувався зовам будинок. 2) Разориться, потерять имущество. Пан не зруйнуетъея, як скглькисъ клгток поля перелтуе пустирем. О. 1862. IV. 105. Зрувбваний, а, в. Обрученный. Вх. Лем. 421. Зр^нтати, таю, еш, гл. Испортить, сдвинуть съ мЪста, почти разрушить. Подольск. г. Зрухн^тися, н^ся, нёшея, и. =3ру-шитися. 3 мгеця й не зрухнетъея. Грин. II. 310. Зруч, нар. Изъ руки, рукой держа. Хтосъ буде гаануеати: коли не зруч, то навкидя. Ном. № 11971. Зруч&ти, чйю, еш, гл. Поручать. Зр^чний, а, е. Ловкш; удобный. Левиц. Пов. 141. Зр^чшсть, ности, ж. Ловкость. Ле- вад. Пов. 237. 3py4H0, нар. Ловко; удобно. Ком. 1.39. Зр^шити, шу, шиш, и. 1) Сдвинуть. Насилу зрушив з мгеця. 2) Тронуть, взволновать. Дуже батька слова ii зрушили. MB. II. 149. 3) Встревожить. Всю дгброву крилечками вкрилм, голосочком дгброву зрушили. Чуб. V. 315. Зр^шитися, шуся, шншея, и. Дрогнуть, сдвинуться. Зрушилась земля—нар. поверье, по которому земля при первомъ весеннемъ громе какъ будто вздрагиваетъ. Зрушилась земля, то тепер усе буде рости. НВолын. у. 8pyo{HK, ка, м. Въ ловушкахъ для зверей: палочка, толчокъ въ которую со