* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

180 Зоп’ястяся—Зоибна. Зоп’ястй(ся), пнУ(ся), неш(ся), гл.— Вш’ясти, ся. 1'л1б. 89. Левиц. I. 103. Зоп’ятптися, чуся, тйшся, гл. Остановиться. Тодг вы зоп’ятився i не став гти до йою. Новомоск. у. Як скажет, гцоб вгн тобг eiddae, то пан г зоп'ятгтъся. НВолын. у. Зорпти, рю, pent, гл. Вспахать. Зорав приймак-приймаченъко зо три десятиии. Чуб. III. 127. Зорвати(ея), рву(ся), рвеш(ся), гл. — Зхрвати, ся. Що маковку зорву— друга буде, а матгнка умре,—я й загину. Чуб. V. 439. Як з гилг зорвався. Ном. № 3150. Зорганивуватися, з^юся, ешся, гл. Организоваться. Шов о Xpwmi братте зорганизувалось у якесь товариство. К. ХП. 27. Зоренйця, щ, ж. = Зоридя. Козел, у. Збрешливий, а, е = Зоряний. Шч зорешшва та тиха. MB. I. 141. Збрешливо, нар. = Зоряно. А на дворг зорешливо та тихо. Федьк. Зорина, ни, ою. Звезда. Ум. Зоринна, зорйночка. А мила сидить—як свгча горишь, а дитиночка - як зорйночка. Грин. IH. 365. Зорйти, рю, рйш, гл. Следить глазами за к4мъ, смотреть пристально. Так г бгга за гм, так г зорить. Зм1ев. у. Зорить праведного гртний, гцоб зггнати йою з свгту. К. Псал. 90. Чою зорит на нас очима дико? К. 1ов. 33. Зорйця, щ, ж. Звезда. Оце тобг про-вгдниця—ясная зориця, Мет. 225. SopITH, piio, еш, гл. Светиться, светить, мять. Мгсяцъ свгтить, зоря зорге. Чуб. V. 474. Серце мое, зоре моя, де це ти зоргла? Шевч. 143. См. Зоряти. Зоркйдя, щ, ок. = 31рниця. Тодг kq-зак од дгвки йде, як згйде зоржщя. Чуб. V. 93. Збршй, я, е. Заревой. Як лгтнгм ран-ком зчсрвонгпть хмари над сонсчком, що весело встае,... поети, мое боги, ni нащо не вважаютъ г пгсню зорнто про дольнгй •свгт спгваютъ. К. Дз. 214. Зорн^ти. См. Зринати. ЗорУдувати, дую, еш, гл. Справиться, сделать что. Не зорудуе тяк гз Насту-синим батьком. Г. Барв. 448. Що задумав, ¦:по вже зорудуе. Г. Барв. 520. ¦ Зоружйти, жу, жйш, гл. Соорудить. Уже зщ/жили зруб. НВолын. у. Зоруокив хобота. НВолын. у. Зорювати, рняо, еш, гл. Спать на от- крытомъ воздух^. Роспитують, хто з чим г вгдкгля г куди йде, г де зарювали, г де вода краща. Кв; II. 41. Лгтом у нас товар у полг зорюе. Борз. у. Отара отирлувцласъ г зорюе, г чабани поснули. О. 1862. V. Кух. 34. _ Зорй, pi, ж. 1) Звезда. Чи це тая зоря зШшла, щоб я додому йшш? Чи це тая вечгрняя, и^об я погуляю? Грин. III. 198. Ой ти зоре, моя зоре, згронъко вечгрняя. Лукаш. 161. 2) Заря. Чи то зоря роз-свгтае? Чуб. V. 2. На зорю займаеться. СвЬтаетъ. Уже зоря занялася, 4 вже й со-нечко зитло. MB. II. 110. Збрявий, а, е = Зоряиий. Зорява стяга рожева зорялася. MB. (О. 1862. I. 90). Зоряве небо миготитъ. Е. (О. 1861. IV. 151). Збряво, нар. — Зоряно. На ней зоряво, г золотим серпом пгдбився молодик угору по над хмаргш. К. Дз. 141. Збряний, а, е. 1) Звездный. Шч мг-'•яшна, зоряна. .MB. (О. 1862. III. 53. 2) Зоряна вода. По нар. поверью: вода съ лекарственной силой для коровы, простоявшая ночь при звездахъ. Поли корова дав мало молока (як хто поробе), треба давати гй зоряну воду пити. А ту воду роблють так: ясног ночг ставляютъ па ваднотг, супроти згрок, дгйницю з водою, то вона, повинна простояти всю нгч. Грин» II. 4-6, 320. ' Зорянйця, ц'|, ж. Звезда. Ном. !№ 5S?, стр. 291. Збряно, нар. Много звездъ. А зоряно так, що, здаеться, зорями в вьчг сипле. MB. (КС. 1902. X. 148). Зорйти,. рйю, еш, гл. Светиться, «ять. 111(1 то була за дгвчина! Зайде в хату, то мов зоря зоряе. Г. Барв. 103, 237. Там-квгтки як в божгм раю... зорями, в травг зоряютъ. К. Дз. 221. Ой вийду па ггрку· та гляну на згрку,—що зоря зоряе, а вся челядь гулце. Грин. III. 61. См. 3opim Зорйтися, рйеться, гл. безл. Показываться заре. Там зоряетсься, займаетъея. Чуб. III. 475. Вже гл зоряетьел. Вже сонце—день. MB. II. 149. Зза дубкгв шло-деньких зорява стяга рожева зорялася. МБ. (О. 1862. I. 90). Збряшний, а, ? = Зоряний. Ач яка зоряшна нгч! Хоч юлки збграй. Староб. у. Зомбна, нар. Порознь, каждое отдельно. всть же г иншого багато, що зробив Icyc, гцо,колиб писати зоегбна, то думаю,