* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

172 Значшня—Знемаганий. Значшня, ня, с. Значеше. К. Кр. 20. Значшня, ня, с. ДЪлаше мЬтокь, на-ложеше знаковъ. Значка, ки, ж. Метка (Kien, y.), значекъ. Подивись, он у воротях значка тмишина. K. МБ. X. 7. Значкйй, й, e. Меченый, заметный, имЬюиий знакъ. Значкбвий, а, е. — товарищ. Въ ста-ромъ малорускомъ войске прапорщикъ. Котл. Ен. (1874). 204. Ягеля полковог кан-щелярп служив вгн значковим товарищем. О. 1861. X. 28. Значнйй, а, е. 1) Значительный. Знач-пая часть вшська. 2) Видный, заметный. Був сей чоловт значнйй мгж yci.ua на exodi сонця. К. 1ов. 3. 3) Знатный. Значт пани г шляхетство. Стор. МПр. 67. Чоловт значною роду¦ fi в. Л. XIX. 12. 4)==3начкий. Значт грошг, значнйй ви. НВолын. у. Значшсть, ности, ж. 1) Значительность. 2) Знатность. Пауку i талант над значнгстъ прекладали. К. Дз. 13. Зн&чно, пар. 1) Значительно. 2) Видно, заметно. Значно, гцо господарь. Федьк. II. 80. Бее ж тото буде на мому личенъ-%у знатно- Грин. III. 558. о) Знатно. Значок, чка, м. Значокъ. Белый вони mo6i cii значки до рук приймати, а мет листи королсвськг оддати. Дума. Знайка, ки, об. Знатокъ. Александров. у. Слов. Д. Эварн. Знаючий, а, е. Знающш. От волохи: тг знаючг! усяке зглля зна eid чою воно, пагцо—знаючг дуже! Канев. у. Знёбачки, знёбашки, нар. Неожиданно. НВолын. у. Знебашки пригде пан, пожив тижнгв зо два та й погхав, а око· мои свое. Каменец, у. Знебожитися, жуся, жишся, гл. Прикинуться беднымъ. У ипшого (землО й так день на тридцятц ui, съою мало: йде, щоб гце виплакати. Прийде до пана, зне-божитъея: „Дайте, пане, землг, бо в мене зовегм мало“. О. 1862. V. 109. Знеб^ти, буду, деш, гл Лишиться, потерять. Я свою силу знебув. НВолын. у. Знебутися, б^дуся, дешея, гл. Изнемочь, устать. Я з ним не нажилась, a mi-nu знебулась. Черк. у. Зяевага, ги, ок. Неуважеше, пренебрежете, непочтеше. Побачив Турн собг зневагу: не мед даютъ тут пить, а брагу. Котл. Ен. VI. 28. Зневагу дати. Оказать неуважеше. Дали зневагу матерг. НВолын. у. Зневажйти, жйю, еш, сов. в. знева-жити, жу, жиш, гл. Не уважать, оказывать, оказать неуважеше, пренебрежете, оскорблять, оскорбить. Свою пеньку знева-жае, з двора гг виганяе. Макс. (1849). 100. Будуть мене пани г козаки на пгдпитку зневажати. Мет. 415. - Зневажливий, а, е. Неуважительный, пренебрежительный. Зн?вaжливo, нар. Неуважительно, пренебрежительно. К. Бай. 18. Зневйжний, а, е — Зневажливий. Желех. Зневйжно, нар. = Зневажливо. Левч. 83, 121., Знев1жити, жу, жиш, гл. Обмануть, поддеть. I гцоб зневгжить, збити з толку... Мкр. II. 9. Знев^ра, ри, ж- Недовер1е, сомнете. А пит жаль, зневгра сердснъко облягли. Млак. 17. Знев1ритися, рюся, ришея, гл. 1) Потерять веру, извериться. 2)—кому. Утратить Довер1е. Ти мет зневгрився. НВолын. у. 1й уже тепкр усе зневгрилося. Мир. Пов. II. 110. Тобг... знемрились люде. К. 4P. 305. . Зневблення, ня, с. Лишеше свободы; принуждение. Зневблити. См. Зневолювати. Зневолювати, люю, еш и зневолйти, лйю, еш, сов в. зневблити, лю, лиш, гл. Лишать, лишить свободы; принуждать, принудить. Убогого зневоляють. It. 1ов. 52. Зневоляеш мене до того. КС. 1883. VII. 519. , Знепддя, дя, с. Невзгоды, тяжелое время. Тяжко, тяжко мет з дому тебе одправляти, а гце тяжче бия себе в зне-ггддг держати. Макс. (1849). 7. Знегбда, ди, ж.=3нег)ддя. Знвжйтися, жив^ся, вбшея, гл. Лишиться чувствъ. Ударився так здорово, гцо аж зпежився був. Шев. у. Знёзшмки, нар. Вдругъ, неожиданно. Конставтиногр. у. Знелюд1ти, дш, еш, гл. Сделаться нелюдимымъ, одичать. Знемйга, ги, ж. Изнеможете, утомле-Hie. В мене була дуже працъовита побила,—чи на гору там, чи гцо — й знемат т нема. Харыс. См. Знемога. Знеийганий, а, е.—на. Изнеможенный