* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

130 Звидитися—Звичайно. Звйдитися, диться, гл. безл. Показаться. Се moot... :ти)илось, гцо я хмурний . О. 1862. VIII. 11. ' Звик, ку, м. Привычка, обыкновение. Вх. Лем. 418. Звикання, ня, с. Привыкаше. Звикпти, кйю, eni, сов. в. звйкнутн и звйкти, ну, неш, гл. Привыкать, привыкнуть. Хто не звик правда поважати, той завше ласий панувати. Пом. ?” 1132. Звикйтися, каюся, ешся, сов. в. звик-нутися и звйктися, нуся, нешея, и. Свыкаться, свыкнуться. Гиля сперва жахалась йоги, а далъ звиклась. Рудч. Ск. I. 132. Звйклий, а, е. Нрившсшш. Я не звик-лий був з дгтьми. Драг. 03. Звйкнути, ся и звйкти, ся. См. Зви-кати, ся. Звильн^ти, Hy, нёш, гл. Увильнуть, уклонит],ся. lie зви.чьнувши дивиться у вгчг. Звинувйтити, чу,' тиш, гл. Обвинить. Нагхали судц'г, судили, судили ma- it звгг-пуватили тою старосту. О. 1802. I. 01. Звин^ти, Hy, неш, /л,—Звити. Земля мов риза обветшав г небо як одежу зви-неш. К. Псал. 232. Звин^тися, нуся, нёшея, гл. УспЬть (сделать, возвратиться). Я звинувся г все зробив. НВолын. у. ‘ Звинйти, нйю, еш, гл.=Вибачати. На те просили, гцо в pint носили,—зви-няйте. Ном. А· 12085. Звисйти, ейю, еш, сов. в. звйенути, ну, неш, гл. 1) Нависать, нависнуть. Он звисли чорнг хмароньки, зчисли. Чуб. V. 34. 2) Отвисать, отвиснуть. Тут то страна, тут то люба! покуитуеш—звиснс губа. Маркел. 48. 3) Съ отрицашемъ: не переставать вис'Ьть. Нагавчка дротяночка з мша не звиеае. Чуб. V. 578. Звйсник, ка, .м. Обрывистый берегъ. Угор. Звйснутя. См. Звисати. Звйсока, пар. 1) Высоко, на возвы-шенномъ месте. Ou як менг тих дружс,-чок позбцмти, ой де мет гх звйсока поса-жати. Мет. 158. 2) Съ вышины. Твш престол во вгки вгчт звйсока сгяв. К. Псал. 108. Звитйтися, таюся, ешся, гл. Поздороваться. Ой вийди, матшко, звитайся, свою дитяти скитайся: де твое дитятко бувало. Грин. III. 510. Звйти, ся. См. Звивати, ся. Звитйга, ги, ж. Победа. Звитйжитк, жу, жиш, гл. Победить. Не.ткий гтязь Роман Ростиславович,' зви-тяживши литвитв 1173 року, впрягав бранигв до плуга. Ном. A« 063. Звитйжний, а, е. Победный. Звитяжство, ва, с. Поб'Ьда, одолеше. КС. 1885. VII. 444. Звйх, ху, м. Вывихъ. Звихнуту руку чи ногу потягують, то звих г проходить. Чуб. I. 130. Звихйтися, хйюся, ешся, и. Зви-ватися Ой матшко-вутко, звихай же ся хутко, бо ми ся лвихали, все село звою-. ca.ru, чнкмапп поросили, на весы ля спросили. Грин. III. 511. Звихн^тн, Hy, неш, гл. 1) Свихнуть, сделать вывих·!,. Ручку й н/ж-еньку махнула. Чуб. V. 008. 2) Изменить. Не женись гз щею д1вкою, — вона звихнеть, вона любе другого. Александр, у. Слов. Д. Эиарн. Звйч, 41, ж. Обычай. Шух. ?. 134. Звичаевий, а, е. Обычный. Не маемо нг свою украгнсьгто трибуналу, а нг свою звичаевою права. ?. XII. 127. Звичйек, чайка, звичаечок, чка, м. Ум. отъ звичай. Звич&1тися. чйюся, ешся, гл. Привыкать другъ къ другу, знакомиться. День по дню минае, вечгр по вечерг, а вони собг усе сходятъся пга говорять та усе лучче звичаютъея. MB. (О. 1862. 1. 78). Зввчай, ч&ю, м. 1) Обычай; обыкно-веше. А я пьакий звичай маю, гцо по повит випнваю. Чуб. V. 1096. CboIm звичаем. По обыкновешю, по своему обыкновешю. Сходились люде г свогм звичаем навчав гх. вв. Mp. X. 1. 2) Приличие. 1 дгтки звге-чай знають. Ном. А"? 2850. Слово неправ-диве звичаю не знае. Лавр. 123. 3) Нравъ. Ум. Звичаек, звичаечок. Номгж людьми гго-моталася, звичаечкгв та набралася. МУЕ. III. 160. Звичайнёнький, а, е, звичайнёнько, нар. Ум. оть звичайний, звичайно. Звичййний, а, е. 1) Обыкновенный. 2) Вежливый, приличный. Були звичайта, поважала людей г гргха боялась. Хата, 100. Труби на пси—на чоловгка звичайне емво. Ном. .№ 3500. Ум. Звичайнёнький. Звичййшсть, ности, ж. Вежливость, приличие. Звичайною звичайтстю встаю, хто входе гордо,—зюрда зустргчаю. К. ЦН. 184. Для звичайности. Изъ вежливости. Левин.. Пов. 32. Звичййно, нар. 1) Обыкновенно. 2) Вежливо, прилично. 3) Конечно, разумеет-