* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

Збиватися—Зб1гатися. 123 з пантелику. Стор. II. 243. У ci одною згб'ютъ з пливу. НВолын. у. 11)—з статку. Довести до потери, разорить. Вх. Уг. 240. 12) Только сов. в. —крилами. Захлопать крыльями. Когут збив крилами. МУЕ. III. 43. Збив&тися, вйюся, ешея, сов, в. збй-тися, з]б’юся, б'ешея, гл. Сбиваться, сбиться, скучиться, слепиться; собраться. Казав Хома: душа моя, де тц заварилась? У собачингм хвостг та в коетуни збиласъ. Ном. № 10973. На майданг збилось ба-гацъко народу. Стор. МПр. 50. Подме Господь—г лъодом стануть води, загуснув-ши, збиваються у камгнь. К. 1ов. 82. —на що. Собрать денегъ на что. Збився Пилип г на хату. Мир. Пов. I. 125. Ти на свою худобу тим часом збився б. Г. Барв. 179. 2) Быть сбиваеыыыъ, сбитымъ, сшвбленнымъ Збий оту грушу з гглки.— Коли ж не збиваетъея! 3) Сбиваться, сбиться; спутаться, ошибиться. Ми збилиеь того елгду, щи гхали, та не знать де й опини-лись. Новомоск. у. (Залюбоэск.). — з пан-телику. Сбиться съ толку. Хоч буцгм, Гриньку, ти на пана закрививсъ, та з пантелику ти, так як другг, не збивсь. Г. Арт. (О. 1861. III. 87). 4) Подниматься, подняться вверхъ. Зное згрвався, збився та й полетгв. Федьк. III. 141. 5) Возмущаться, возмутиться, взволноваться. Чоло-вгка не маю, щоб, як згб'еться вода, вкинув мене в купальню, вв. I. V. 7. —бучК Подняться шуму, крику, скандалу. Така буча збилася, що ледвьрозняли гх. MB. II. 185. Збивач, ча, м. Скопидомъ, скряга. Вх. Лем. 417. Збит, ту, ,«.=3битки. Каменец, у. Збйти, ся. См. Збиватя, ся. ЗбиткувДти, кую, еж (кого), гл. Обижать кого, жестоко обходиться; издаваться надъ к'Ьмъ. Челядь Вона допросила, щоби ей не биты, аби челядг не бити, та й не збтпкувати. Гол. Mene у тому вгйсъку нгхто не збиткуеав. Федьк. Збиткувбтися, KyiocH, ешея (надким), м.=3биткувати (кого). Не збиткуйся, чужа мати, не збиткуйся надо мною. Чуб. V. 548. Най ся ляхи не збиткуютъ, мое тгло не чвертуюпгъ. Гол. I. 155. Теперш, дякувати Бощ, еже не збиткуютъея над нами, як за кргпаитва було. Каменец, у. Збйтний, а, е. 1) Излишни, чрезмерный. 2) — чолоВ1К. = Збитошник. Вх. Лем. 417. Збйтниця, ц], ж. ? Збитниця б тебе побила! Грин. II. 166. Збйток, тка, м. Чаще во мн. ч.: збйтки. 1) Изобил1е, излишество. Живуть пани у збитках ? горя не знають. Берд. у. Велит збитки усякого добра. Левиц. I. 466. 2)— робити. Проказничать. Omi шалихвости па* ничг зробяли мет збитки, взяли коняку та й знатурили. Берд. у. Бо ти тут збитки робиги. Каменец, у. 3) На збйтки. На зло. Це вгн на збитки отак робить. Каменец, у. Я просив його заждати на мене, а вш узяв та й на збитки погтв. Бердич. у. На збитки не загину. Федьк. Збитбшник, ка, м. Проказникт, па-костникъ. Нема ггрших збитошншгв, як молодг хлопцг, за ними дгвчатам хоч we виходь на улицю—зараз збитка якого небу дь зроблять. Берд. у. 36ir, м. 1) —га. Беглецъ, дезертиръ. 2) —гу. Бегство. 36ir БогородицЁ. Назва-nie дня 26 декабря. МУЕ. III. 37. Зб1гати, гак, еш, гл. Сбегать. 3(й-гала—евгчечку купила. MB. II. 50. 36iraTH, гаю, еш, сов. в. зб1гти, 6i»f, жйш, гл. 1) Убегать, убежать. Царя оставляет, ко шведом збггаеш. Гол. I. 36. 2) Сбегать, сбежать съ чего. Бо я стою зовегм не там, де треба пиши вам, та гце й вода од вас сюди збггае. Гл1б. 23. 3) Попадать, попасть на дорогу (бежа). Дургв-дургв, та таки й збгг на свою стежку. Мир. ХРВ. 294. 4) О времени: проходить, пройти, пролететь. Час збггае, туш якось потроху втихла. MB. Н. 147. Нгвроку збило за водою. MB. (Q. 1862. ??. 59). 5) О жидкости: уходить, уйти; закипеть и политься черезъ верхъ. Як молоко на огонь збгокитъ, то дгйкм у коровы, порепаються. Грин. I. 18. 6) Только сов. в. Сравняться въ 6irt. Куди тобг протгв мене збйти? Рудч. Св. I. 68. 7) Только сов. в.—когб. Напасть врасплохъ на кого. Тепер ляхи збгжатъ нас п’яних. К. ЦН. 285. ' " Зб1гатися, гаюся, ешея, м. Броситься искать; засуетиться, забегать. Говори гивид· че, бо за мною зараз збггаються. Котл. (1874), 331. За Оксаною, як Ш викрали, то зараз пан збйався. MB. I. 133. Взяла да й утекла... Як збцалисъ пани, Бо' храни/ трусу такою на все село. О. 1862. VI. 62. Збнатися, гаюся, ешея, сов. в. s6ir-тися, ж^ся, жйшея, гл. 1) Сбегаться, сбежаться. Швець гз гори, пес гз долини та збгглжя до кобили. Чуб. V. 1173. 2) Сжаться, сжиматься; о матерш: сделаться короче после мойки. Роздимаютъея (реч1)