* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

Зам’яти—Занедужати. 71 жуть, е переткано про все: г коли mi вали ношкынувин/, i хто пг/г му)ш муру-вав, то тепср од Ь т/лькы иеип та ка-тнячки валяитгься. Драг. 224. Як би то ти, Богдане n'muift, тенср на Пср/я/лав гляпув та на замчнгыег/одггвньп.. Шевч. UoG Зам йти. См. Заминати Зам'йтиея « замнйтвся, н^ся, нёшся. гл. 1) Замяться Як не гной став хлопсаь, оставшись з нанянкамы: зам'яв/я зараз, мкахыкав Сп Л. 121 2) Начать чувстио-вать себя больньшъ. Чогось мале Наше за-м'ялось, головка шряча i невеселе такс. Коли в чц· не занедужило. Чернит. у. Замятия. ai. ж. Замешательство, суматоха, суета. Така була зам’ятня тодг! Екатериносл. у Зам яттй, тй. с.=3ам'ятяя. Здаепмя, велике замяття затлумыло im головы, бо мое наввппередки, один одного збиваючи з ни, гоняют ь но ярмарку. О. 1862. IX. 66. Зана, нв. ж. Раст. Головня зерновая, Uredo segeturi) Дивись лишень... ск/льки Бог дав сьому чоловгков). чшениш, та яка ж гарна, та часта, нема в пег нг зана1), нг кукглю.— ') Зана—таке зглля, гио як доспге, то неначе сажа з квгтки сыплешься г темнить пшенииго. Стор. I. 23. Занйдити, джу, диш, гл. Завлечь, заманить. Вх. Зн. 19. Занйдитися, джуся, дишея. гл. Повадиться. Заносились кура та й гмзгри-зали пуп'яночки. Камевец. у. В той садок до яблук занадився соки г каждог начг об’гда яблука. Рудч. Ск. I. 153. Занааив/я мелник та до мелнички. Грив. III. 654 ЗанДдто, нар. Слишкомъ. черезчуръ Глядгть, щоб часом уже занадто великого не була. Рудч. Ск. II. 96. Це еже занадто солойкий буде. НВолын. у. Занапастйти. См. Занапащати. Занапащйти, щёю, еш, сов. в. зана-паствти, ствш, гл. Погублять, погубить. Занапастив ху/Мчину через своюдгв-чину. Чуб. У. 295. Степ широкий, край веселий та й занапастили. ЗОЮР. II 254. Збавив я тобг тку, занапаетив долю. Стор. МП р. 22. Занапрасно, нар. Безъ вины. Прости мене..., шо я тебе занапрасно ударив. Мвж. 33. Занат^житися, жуся, жишея, гл. Заупрямиться. А хоч г чуе коли, то зана-тужиться· та й мовчить. Черк. у. Занат^ритися, рюся, ришея, гл. Заупрямиться. Заневйдшти, юю, еш, гл. Потемнеть, омрачиться. Ux. Зн. 19. Занев^льний, а, в. Лишенный воли, свободы, подневольный. Плаче та рыдае, .то долг немае, заневгльний ‘Н/г>>. Чуб. V. 603. Занев1рнити. См. Занев1рш4ти. Занев1рн1ти, нш, еш, гл. Подурнеть, ияпестигь, истощиться. -Так молодиня за-нев/рн/ла, наче з домовини встала. 2) Сделаться дурнымъ. гадкимъ. , Занев1рнйти, нйю, еш, сов. в. зане-В1рнити. вю, аиш. гл. Загаживать, загадить. загрязнять, загрязнить. Гладтикого номнг выносила, та так заневгрнила, що й не Нумай i/же на молоко II брапт. Заневоленвй, а, е = 3анев1льний. Плачь, ридае, що дол/, немае, заневолений евгпг. Нп. Заневолвти. См. Заневолювати. ¦ Заневолювати, люю, еш, сов. в. за-аввйлити, лю, лиш, м. 1) Лишать, лишить свободы, приневолить; стеснять, стеснить. Зиневолив своею работою. Занево-лять жгнку, як понасходяться, що й до печг не можна доступиты. Черк. у. 2) Принуждать, принудить. На городг терли-ия, чогось милий сердиться, сердиться, не говорить, чорт йою заневолить. Грин III. 659. Занегодитися, диться, гл. безл. Наступить дурной погоде. Занегодгглось: все Ооъц та дои/. Черк. у. Занедбавня, вя, с. 1) Пренебрежете, оставлете безъ вниматя, верадеше. За-гцем/лл сердснько в моег Леа од того за-недбання. К. 4P. 134. Р/.дна мова, нова великих нредкгв, тйшл/г в пег у зон саванн я. ?. XII. 114. 2) —себе самого. Самоот-иержеН1е. Дух повен жертвы, повен занед-бання себе самого для добра тдського. К. Бай. 144. Занедбатв. См. Занедбовувати. Занедбовувати, вую, еш, сов. в. ва-недбати, баю, еш, гл. Оставлять, оставить безъ внимашя, пренебрегать, пренебречь, не заботиться о чемъ. 3анедбовую-чы роботу в пекарнг, посгггшалася боржгй до молотник’в. Г. Барв. 316. / дитя свое зовегм занедбала,—пропадае дитя. MB. II. 49. Людей г славу занедбала. Котл. Ен. 1. 35. Занед^жати, жаю, еш, гл. Занемочь, заболеть. Сташсь йому пригодонъка не вдень, а вночг: занедужав чумаченъко, з. Ериму гдучи. Макс. (1849). 175.