* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки
50 Заклинач—Заковтати. ся, поклясться. Заклялась г забожилскъ, що не прийде до хати. Чуб. V. 656. Мсппря заклиналась, що бачила холеру. Заклин4ч, ча, м. Заклинатель. Заклинцювйти, цюю, еш, и. 1) Набить стену клинышками передъ обмазкой глины. 2)—в кайдсЫи. Заковать въ кандалы. Лихг люде закинули гюго в куну, та гце й заклинцювали в кайдани. О. 1862. VII. 47. Заклшати, паю, еш, гл. Замигать. Бубка тглъки очима заклтав i тчого не сказав. Левиц. Пов. 184. ЗАкло, ла, с. Кусокъ земли, вдающш-ся въ чужую землю. Козелец, у. Заклопотйти, чу, чеш, гл. Причинить много заботъ, хлонотъ. Бо свекруха й ле-петуха, сварливая голова, вона ж мене за-клопоче,—я ж д'/вчина молода. Чуб. V. 535. Заклопотйтися, ч^ся, чешся, гл. Выть въ хлопотахъ, заботахъ. Ей, зажуриться захлопочешься Хмельницького старая голова, що при йому ui соттшв, ni полковникгв нема. Дума. Вмер в гх хазягн,—дгвчина трохи заклопоталася, нот йою поковали,. MB. II. 196. Закльовок, вку, м. Надклеванное яй-50, изъ котораго долженъ выйти цыиле-нОчекъ. НВолын. у. Закльовувати, вую, еш, сов. в. за-клювйти, клюю, еш, гл. Заклевывать, за-клеватв^ Тепер и г m/ри заклююпьь. Ном. № 2089. " Закльовуватися, вуюся, ешся, сов. в. заклюнутися, нуся, нешся, гл. 1) Зарождаться, зародиться, заводиться, завестись. Черва закмонуяаеь у мнясг. Пропива заклкмулась у вишняку, так треба вибавить. Ном. № 13231. 2) Начинаться, начаться. Добре бути заздалеидь ни мгст'г, як тглько закльовуеткя ярмарок: одбграй собг де схоч щттулок. О. 1862. IX. 69. Чи то давне яке лихо прокниу.юсь в xami? Чгс вчорашне задав.кне зное заворушилось, чи ще т/льки заклюнулось.9 Шевч. 100. Заклюбйчений, а, е —Заклебучений. Вх. Уг. 239. Заклювйти, ся. См. Закльовувати, ся. Заклюкання, ня, с. Запутываше. запутанность. (Самборщцна въ Галиц.). Вх. За. 26. _ Заклюкати, каю еш, и. Запутать, спутать. (Самборщ. въ Галиц.). Вх. Зн. 26. Заклюнути, ся. См. Закльовувати, ся. Закля, нар,— Зак1ль. Розвеселяй мамоньку, закля ся повернем. Гол. IV. 374. ЗавлякЛти. кйю, еш, сов. в. заклйк- нутн и заклйкти, кну, неш, и. Окоченевать, окоченеть; отвердевать, отвердеть. Доглядали смерти, доглядали—не доглядгли, одвернулись на часок,—до гюго, a ein ужа й закляк.—3imoio якосъ затзнився, закляк сердеих в хуртовиш. Мог. 111. Продержало з тиждень морозом,—земля заклякла як кгстка. Мир. Пов. I. 111. Заклйклий, а, е. ОкоченЬлый, окостенелый. Навгщо те тепло, ото ясне еонечко, коли вони еже не /р/е... закляклою серия. Мир. Пов. II. 41. Заклйкнути, заклякти. См. Закля-кати. Заклйсти, ся. Си. Заклинйти, ся. Заклйтий, а, в. 1) Заклятый, заколдованный. 3 тою часу ставок чистин за-pie осокою', нс купаються дгвчата, обходить горою; як ушядять, то христятъся i зовуть заклятия. Шевч. 24. Закляни грога/, хоч г знайдеш, то аби як г не в'/зь-меш. Грин. II. 143. 2) Упорный; жесто-шй. Вони на-тебе ворогують, — я буду ворог гм заклятии. К. Псал. 312. Ou прн-гхав чоловгк додому заклятии, бив же мене, волочив до cuMoi хати. Чуб. V’. 680. Заклйчувании, а, е. ? Шило занлячу-ване. У сапожников!,: шило для подшивки лубковъ. Вас. 161. Закметйти. 1 Закм1чувати. Закштити. ) J Закм1чувати, чую, еш, .сов. в. закметйти, мечу, тиш и закмхтити, М1чу, тиш, гл. Замёчать. заметить, запоминать, запомнить. Л а закметив гх (слова з книжки) зараз, скоро почув, як ein читав. Г. Вар в. 177. Закмшити у голо/a cooi. Сосни цк. у. Закнявчйти, чу, чйш, /л,—Заняв-чати. Св. Л- 222. Заков, ву, м. Оковы. Бути мен/ у не-iiti.ti, у нскрутському u/iOopi, у залгз/, у закон/. Вал. Одиноким дае сем’ю, гз закову визволяе. К. Исал. 150. Заковезйтися, ж^ся, зйшея, гл.— Закомезитися. Аф. Заковерзувйти, зую, еш, гл.- Закалриз* ничать. Заковйзяути в заковйзти, зну, неш, гл. 1) Застыть, окоченеть. ТакиЛ п'яний, гцо де упав, там i заковиз. Мнж. 180. Так, як йою корчило, бедного хлопця, перед смер-тю,—так вт г заковиз¦ 2) Залечь, запасть. Кохання мабуть йому далеко' у cep-ut заковизло. Полт. у. Заковтати, таю, еш, гл. Постучать.