* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки
530 Натякання —Нахи ляти. Натякбння, ня, с. Намекъ, намекаше. Натякйти, кйю, еш, сов. в. натякн^-ти, кн^, нёш, гл. Намекать, намекнуть. Ге! сказав ein: ви обидвг дещо проминули: тыьки про idy й напиток сяк-так натяк-нули. Мкр. Н. 34. Натйкувати, кую, еш, гл.=Натяка-ти. Я йому разгв зо два натякував. Черк. у. Вт оке йому про грогиг натякував. Ка-невск. у. Натйти, ся. См. Натинати, ся. Haydoii, на^бочу, нар. Въ стороне. HayBepTit, нар. Обиняками. Угор. На^дити, джу, Диш, гл. Наудить. Риби не наудив, а лусту спудив. Ном. 9860. Hays6i4, нар. Въ стороне. Наувкрйй, нар. На краю, на конце. Наузкрай ниви курився димок. HayKa, ки, ж. 1) Наука. Люде, ocei-чет наукою. К. ХП. 134. 3гинула наука, впала просвгта, зоставшмсь тиьки в схоластичных латинських духовних школах. Унгверстетеыса наука була тиьки азбука ввропейсъког npoceimu. Левиц. I. 259. 2) Учеше. I в школу хлопця одвела до п’яного дяка в науку. Шевч. 3) Урокъ, поучеше, наставлеше. One тобг наука, т ходи в лгс без дрюка. Ном. N; 7094. Науковий, а, е. Научный. Взнеся вгн oceimumu науковим свгтлом ту головку. К. ДС. 33. Визволення народу з крепацтва дорогою npoceimu разом i християнсьт, i науковог. ?. XII. 8. Наукбв1сть, вости, ж, Научность. Желех. , Hayjtip, иар.=Навм1р. Наупбрно, нар. Настойчиво. Хочу оце ти наупорно, свою не попущу Щ за що. Павлогр. у. •Наустйти. См. Наущати. Научйти, чйю, еш, м.—Навчати. Я не буду научати, будем чарувати. Чуб. V. 93. Наушник, ка, м. Наушникъ (у шапки). Наущйти, щйю, еш, сов. в. наустйтя, yiny, стйш, гл. 1) Научать, наставлять. Не було в гг ш батька, ui udmepi,—ni-кому було оборонити або наустити. О. 1861. IX. 76. 2) Подучать, подучить, подговаривать, подговорить; подстрекать. Дгя·1 вол ¦ наустив йою, г помп йому. О. 1862. И. 72. Нах?ба, би, ж. 1) Беда, напасть. От, вгдкгля ся нахаба на мене! 2) Нахальство. Нахйбний, а, е. Нахальный, наглый. Нахйбшсть, ности, ж. Нахальство, наглость. Нахамйркати, каю, еш, гл.. Прочесть невнятно. НахапАти, п4ю, еш, гл. Нахбатать, набрать много; накрасть. Хгп, хШ! Нахапав чужих гуеенят за пазуху четверо. Г. Барв. 314. Нахараи&рвати, каю, еш, и,— Наха-ааркати. . Нах?ркати, каю, еш, гл. Нахаркать, , наплевать. Драг. 1. Нахвалйтися, люея, лишея, и. Нахвалиться, нахвастаться. Поки хвалько нахвалиться, будъко набудеться. Ном. № 5680. Шхвалка, ки, ж. Угроза. Перед нею Грицто з йою нахвалками. Мир. Пов. I. 142. Почув я, що на нег нахвалки—бить би то п. Екатер. у. Нахвалыпувйти, myio, еш, гл. Сфальшивить. Нахв&люватися, лююся, ешея, а.— Нахвалятися. Нахвалитися, лйюся, ешея, гл. Угрожать. Нахвалялись обгкрасти. Рудч. Ск. I. 202. Вилаяв Хведира, трохи не бив г на-хвалявся, що... з евгту зжене. Мир. Пов. I. 119. Нахварбувйти, 6yio, еж, гл. Накрасить. Нахвасувйти, eyio, еш, гл. О колей: обтянуть ободомъ. Нахватйти, тйю, еш, м.—Нахапатя. Нахватйтися, хвач^ся, тишея, гл. Быстро явиться, подоспеть. Нахватшся до мощ, та o6i оцг. Ном. № 13247. Аж тут i cbit нахватйвся. Начало светать. Cei-това згрочка нахватилась. Нп. Нахйлий, а, в. 1) Наклонный, покатый.^) Сгорбленный, согнутый. 3) Склонный, податливый. ' Нахилити, ся. См. Нахилятн, ся. Шхилви, нар.=Нахильдем. П’ють горглку не з чарки, а прямо нахилки. Ном. № 11566. Шукати чарки я не став... ковтати нахилки почав. Алв. 19. Нахйло, нар. Наклонно, покато. Нахйльний, а, в. Склонный. Нахйльшсть, ности, ж. Склонность.· Девиц. ’ " Шхильцем, нйхильщ (пйти). Просто изъ сосуда безъ помощи рюмки или стакана (пить). Взяв тяшку та й, почав пити горглку нахильцг. Нахилйти, лйю, еш, сов. в. нахидй-ти, лю, лиш, гл. 1) Наклонять, наклонить. Як дуба не. нахгииы, так великого