* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

390 Л юсуватн^Ля то витися. кунтуш з ушми люстровий, ттла к Завесу на ралецъ! Котл. Кн. I. 12. Люсувйти, cyio, еш, гл. ШиггЬть, ки-п4ть; гасить известь. На вапну нажили води, то вона й люсув. Вапно люсувати. Лют, ту, м. Гвоздь, которымъ стяги* ваютъ урванти на обод!; колеса. Чуб. VII, 576. Лютень, ня, м. = Лютий 2. Мгсяцъ лютень питав, чи обутий: Ном., № 412. Лютень казав: як би я в батькових лгтах— бику третящ/ рот вирвав би. Ном., стр. 282, № 412. Лютер, тра, м.—Лютор. К. МБ. III. 261. Лютерський, а, е. Лютеранский. Поль-ський мгст, лютерський nicm, туреиьке на-боокенство—то все бшзенетво. Ном. ?· 8108. Лютий, а, е. 1) Свирепый, суровый, жесток]й, лютый. Збери ecix лютих змш; збери, роспитай, котора люта. Чуб. I. 122. Лютий 3???. Мет. 15. Ой богться ж воно da лютог згми. Мет. 149. Лютий ворог. Шевч. 256. Люте юре. Шевч. 34. И: ба-чив ктия могй лютги муцг. 'Стор. МНр. 40. 2) КрЪпшй (о табакЬ). Лтпий тютюн (у гуцуловъ). Шух. I. 36. 3) Февраль (назв. мЪсяца). . Лютнти, чу, тиш, гл. Сердить, раздражать. Желех. Лютйтися, ч^ся, тишся, гл.=Люту-вати. Магнат лютився. Мир. ХРВ. 92. Вт лютиться, що я не радивсь йою. НВолын. у. ' Люмсть, тоети, ж. Ярость, свирепость. Стор.‘ МПр. 61. Котл. Ен. V. 68. Лютно, нар. Морозно съ холодаымъ в^тромь. Лютно на дворг. Каменец, у. Люто, нар. Свир'Ьпо, жестоко, люто, зв'Ьрски. Люто помопдовано! - О злая доле! за що ти мене так люто карает? Стор. II. 269. Лютор, тра, м. Лютеранинъ. Пани лю-тори й калъвини, дознаючи coin напасти од католикгв, наших пгдпграли. К. Хм. 34. Лютощ!, Щ1В, лш.=Лншсть. 1г тиха мова гасила йою лютощг. Мир. ХРВ. 34. Лютровий, а, е. Лютров1 зал1здя. Родъ ловушки для лисицъ, куницъ, хорей и подобныхъ зверей. Вх. Пч. II. 7. Лютування, ня, с. Свир^пствоваше-Лютуванням г кров’ю вони наситилжъ уже в-доволю. Стор. МПр. 147. Лютувйти, т^ю, еш, u. 1) Свирепствовать, злиться. Ревутъ, лютують вороги. Шевч. 59. Лютув голод в Украгнг. Шевч. 332. Стеха дивиться, що з тою, буде, а сама так ь Jtiomije. Кн. II. 18. Лютуем старый за тс, що ляховку взяв, та еже як Бог дав гм dimcu, старий гх простив. MI5. I. 73. 2) Паять. Лютувбтися, т^юся, ешся, гл. 1)= Лютувати 1. 2) Паяться. Лють, ??, эю. Сильный холодъ. Ном. А· 3737. 1’епсрш и{п итого, а як сами лють бум, то хочет, i три в’язки соломи спали, то холодно. Каменец, у. Люцйпер, ра, м. Люциферъ, дьлволъ. Шевч. 592. Чуб.· I. 160. Нойдс 1род сам до- аду люцитру на параду. Чуб· HI. 359. Люшённий, а, в. Им’Ькмцш лютню. Люшенька, ки, ж. Ум. отъ люшяк. Люшки, меж. Крикъ на телятъ. Люшнй, hi, ж.=Лушня. А оглянься,— люшто згубиш. Иолт. Ум. Люшенька. I. Ля, пред.—В1ЛЯ. Стогмо ми ля во-pim. Черниг. у. II. Ля. Употребляется какъ вставка. Я ходив ля до него. Вх. Зи· 34. Пять днгв ля робив. Вх. Зн. 34. Лйбдати, даю, еш, гл. Болтать. Угор. Лявр, ру, м. Лавръ. ] цтттиръ озде, як го впарканили, цтрисом, ливром, згллем насадили. Феды;. I. 75. Лягйти, гйю, еш, сон. в. лягтй, жу, 'Ясеш, 'гл. 1) Ложиться, лечь. Так мет жи-лося: устаю—плачу г лягаю плачу. MB. II. •15. Лучче мет та ггроныси кстати, ангж менг з нелюбом та спапш лмати. Мет. '260. Високп mi мошли, де лягло спочити козацтсе бгле тыо. Шевч. 48. Еуряеа ля-гае. Шевч. 89. Су бота—не робота: помий. полшж та г спати ляж. Ном. № 542. Тмёи на тч забраеся спати, заршея в просо, там г ли. Котл. Ен. 2) Только сов. в. Умереть. Робила цглий ни: панам, та мабгть ляжу як кгстка гола. Нок. № 1520. 3) Заходить, зайти (о солнце). Лягло сонце за горою, зорг засгяли. Шевч. 53. Л яги, ri?, м. лш.=Ляговн. Ide 'em до нег о пгзнгх лягах. Чуб. II. 183. Лйгмо, ма, с.— Лягови. От як у добре лягмо г прилгта змгй. Мнж. 9. 1де селом— а нг телень, хоч би тобг собака гавкнув, а воно були пгзнг лягма. Лебед. у. Лйгови, гов, ж. мн. Время, когда ложатся спать. По Ргздвг сижу я одного ве-чора, так еже у тэт лягови, пряду. MB· II. 14. Це дгло дгялось у пгзнг лягови,— нгде а иг телень. Лебед. у. Ляговйтися, влюся, вишся, гл.= Лягати 1. Крутиться, вертишься, nid