* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки
236 Погр1бач—Погукуяання. Догрфач, ча, м. Кочерга. Вх. Лем. 451. Погр^бний, а, е—Догребннй. Погр1бнйк, к4. л.=Догребник ? Ка-нев. у. Догрш&ння, ня, с. Стувъ, зионъ, громъ. Погргмання щбгм за трапезою. К. 4P. 180. # ?????????, м&го, еш, сов. в. norpiMa-тя, иаю, еш, гл. 1) Став гргм погргмати, стала чорна хмара наступать. КС. 1884. I. 32. Вже переходить гроза,—ще трохи погргма та й затихне. Харьк. 2) Греметь, погреметь, громыхать, погромыхать, стучать, постукивать, постучать. 1з разных пищаль погргмали, Хмелинченка гетъманом поздоровляли. Мет. 398. Став козак конге· кою по мосту добре погргмати. ЗОЮР. I. 205. 3) Только сов. в. Покричать, накричать на кого. Пан оконом погргмав i вий-шов. MB. I. 132. А щоб оттам росер-диться, погрьмать—на наймыта, ибо так на кою -uixmo i не чув нгколи. Сим. 228. Погр1ТИ, rpiio, еш, гл. 1) НагрЪть. Буде чим руки погргть. Ном. № 9851. Та ж хаточка без вгкон, без дверей, у гпш хатщ eimep ne noeie г сонечко не noipie. Мил. 183. 2) Побить. Двадцать Aim я й за дубець небрався, а тепер би noipie ломакою спину, дак еки не дае. Г. Барв. 337. Погрейся, гршся, ешся, гл. Погр-Ьть-ся. 3 тобою холодно, nidy у пекло погреться. Шевч. 300. Погр1хувйти, хую, еш, гл. Напрасно обвинить, заподозрить. Погргхували на йою дурно, що ein яблука покрав. Борз. у. Погршйти, mf, шиш, гл. Погр'Ьшить. Узяв великий жаль його спасенну душу, що словом погртив, сказав неправду Богу. К. Псал. 246 Догршник, ка, м. Грйпшикъ. Ангел... паже: „Ti патт, що я вгд них носа затикав,i велит notpiianuKu; хоть гарно убрат були, a ipixu eit) них так смердгли, що я мусгв носо затикати. Гн. II. 97. ДогрожАти, жйю, еш, сов. в. погро-зйти, mf, зиш, гл. Грозить, угрожать, погрозить. I погрозив йому Icyc. вв. Мр. I. 25. Погрожузання, ня, с. Угрозы. Му-жицъка мова... тднялась до поюрджування великою гордынею г до погрожування велитй потузг. ?. XII. 129. Догрбжувати, жую, еш, у.—Погро-ясати. К. Кр. 38. К. Бай. 74. Дороль по-ирожуе пасруйнувати. К. ДН. 249. Що oie «и тепер мет погрожуете? K. XU. 35. Погрбза, ш, ж. Угроза^ Bin погрози не страховая. Млак. 99. Ум. Погрбзка. Погрозйти. См. Логрожати. Погрбзка, ки, ж. Ум. отъ погроза. ПогромАдити, джу, диш, гл. 1) По-гресть. На граблг, погромадь гще ти. 2) Сгресть. Сто вже погромадши. Догромйти, млю, миш, гл. Разгромить. Логрбмище, ща, с. Разгромъ. Шов пкля великог пожежг, або теля татарського по-громища. Морд. Пл. 6. Погронйтися, нюся, няшея, гл. Образовать гроздья. Винограде - вытградонку!.. прошу ж тебе, гзродп рясно¦ Ви, гроночкиу погронгтеся. Мет. 176. Погрузйти, aty, зиш, м.=3груяити-Погрузили так дорогу, що хоч не гдь. Погрюкати. См. Погрюкувати. Погрюкувати, кую, еш, сов. в. по* грюкати, каю, еш, гл. Погромыхивать, грохотать, погреметь (о rposi't, выстрелах!.)· Ою, кажутъ, орачг, та сей не абт як погрюкуе... Певно се капитан гусей так-Сим. 218. Погиба, би, ж. Погибель. Bidpamyiime. отче, душу eid погуби. Гн. II. 43 Погубитель, ля, л». Погубитель, губитель. Тут лежишь копитан, погубитель, U. Кв. Погубити, блю, биш, гл. 1) Растерять. Заплакали запорожцг, коней погубивши. Чуб. V. 940. 2) См. Погубляти. Догублйти, лйю, еш, сов. в. погу-бйти, блю, биш, гл. Губить, погубить. Як mi душг погубляютъ, тик ci людське mim. К. МБ. X. 7. Не побеииши тгла i avuw погубит. Ном. №. 8794. Погудите, джу, диш, и. Выразить порицаше, охулить. Чуб. III. 192. Сестру похвалять, мене погудять. Гол. IV. 536. Погадка, ки, ж. Порицаше. Лбгук, ку, м. Выкрикъ; крикъ; призывный крикъ. Чуб. III. 104. Заспгвайте Господевг пгсию псальму нову гарно, любо¦ з штуками cnieaume здоровг. К. Псал. 73. Погукйти, кйю, еш, и. 1) Покричать.. Ой nidy я, гутючи, горобчика гиутючи, буду в жалю, погукати, горобчика прокли-· наши. Чуб. V. 273. 2) Громко позвать. Догукн^ти. Си. Погукувати. Погуковщйна, ни, ж¦ Взносъ въ морской капиталъ на уплату податей за б^д-иыхъ и на друпя благотворительныя ц-Ьли.. Ти б мовчав, бо й doci не оддав погуков-щини. О. 1861. VIII. 102. Цо^кування, ня, с. Покрикиванья,