* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки
234 Поголос—Погоршець. Дбголое, су, л.=Поголоска. Поголос Люзгйшовся по eciu околицг. Ев. Л. IV. 14. Доголосйти, mf, снш, гл. Поплакать. Поголбска, ки, ж. Слухъ, молва. К-4P. 397. Скргзъ nimm поголоска, гцо Кар-малюк ходить. КС. 1883. II. 467. Десь дзет лит г. пустили таку погомску. Ном.' ¦№ 7807. Хиба не чув ти поюлоски про чорну раду? К. 4P. 107. Поголбсний, а, ?. Шумный. Зашумять лгпеи поголуосниг. Грин. III. 12. Поголосшйшати, поголосшшати, шаю, «ш, гл. Сделаться громче. Голосна пкня його через те гце поголосншшала на широкому свгтг. К. ХП. 130. Погол^битя, блю, биш, гл. Поласкать. Вх. Зн. 51. Погол^битися, блюся, бншся, и. Поласкаться. Бглесенькг, повнг, як пгвонь, ма-кгвки, що мовляв, де тгльки русальна з мо-лодиком поюлубляться, там воки врожа-лоться й wimynib. О. 1862. VIII. 16. Доголуб1Ти, бно, еш гл. Сделаться толубымъ. Вх. Зн. 51. Логол^бкатися, каюся, ешея, гл.— Логолубитися. Молодг, як би могли кргзь землю пройти, щоб там притулитисъ, по-голибкатись, то Hi минити не ждали б. Св. Л. 270. , Логомощти, ню, ниш, гл. Поговорить, побеседовать. Чумаки co6i й байдуже, а москаль щосъ погомонгли собг тихенько. Рудч. Cit. II. 171. Парубки погомонгли-по- • iOMOHIAU та й розгйшлисъ. MB. I. 40. •Сядь, погомони. ЗОЮР. I. 48. Догбнач, ча, м. Часть ручной мельницы. См. жорна. Шух. I. 146. Догбнець, нця, м. ])--Догонич 2. Г. Вари. 18. Буе в поюнцях за Дунаем. Мкр. р. 2) Поговщикъ, посланный за к4мъ З'ь погоню. Былому една дорога, а погон-/цевг десять. Фр. Пр. 37. Догбнити, ню, ниш, гл.=Доганяти. Am eniiu, am погони. Поел. Ой у луз> ¦шт в плузг, мгй милий погонишь, за поясом батгг носить, за мною голосить. Чуб. V. 73. Догбнич, ча, м. 1) Погошцикъ, ра-’ботникъ, погоняющш воловъ при пахот!; ели у чумаковъ. Рудч. Чп. 90. От еш узяе, ¦<нарвав втце г nidnpii ег, а жмку поста-eue за погонит. Рудч. Ск. I. 180. 2) Возница. Ляснув погонич пугою, кош... потю-тали i зникли з очей. К. Оп. 5. Догбнка, ки, ж. Пресл^доваше; не-удовольетще, нарекате. Мнж. 189. Вони погонку гонять, що пробг пару вол'т даси за безчестя. Навлогр. у. Вт один робитъ як елгд, а вона гце на його й погонку жене. Екатериносл. у. Вона на тебе таку погонку жене, що бгда. Екатериносл. у. (За-люб.). См. Погмка. Логбноныса, ки, ж. Ум. отъ погоня. Погбнь, Hi, »с.—Погоня. Мнж. 26. Погонь за мною¦ Мет. 100. Буде за нами з города Азова велика погонь уганяти. АД. I. 121. Погоня, ш, ж. Погоня. КС. 1882. XII. 502. Ой Марку ж, мш Марку, не дргмай зо мною, бо побгжить мати в погоню за мною. Чуб. V. 226. Ум. Погонечка, погононька. Погбрда, ди, ж. Пренебрежете, презрите. Г. Барв. · 460. Не видко було ni ненависти, ni погорди. Левид. I. 463. Догбрджування, ня, с. Пренебрежете, ирезрйше. Пгднялась до поюрджувамня великою гординею- К. ХП. 129. Догбрджувати, джую, еш, сов. в. по-гордйти, дж^, дйш, гл. Пренебрегать, пренебречь, презирать, презреть. ?. XII. 114. Погорджуе нсдужним г дтвора. К. Ion. 42. Не погордгт г загостгт. Ез. V. 67. Догордувйти, flyio, еш, гл. Пренебречь. Грин. III. 471. Покличмо ми брата мало до себе у wemi,—може ein не погордуе тепер нами. Рудч. Ск. II. 143. Логбрження, яя, с. Пренебрежете, презрите. В його dyuii змтялись то жаль, то погорження. Стор. МПр. 16. Догори джа, ян, ж. Пожаръ, пожарище. MB. (О. 1862. III. 40). ????? була пого-риджа, ще u досг чупт. Ном. № 4125. Чи не на погориджу б’гжите? MB. I. 38. Догбристий, а, е. Гористый. Земля у нас, ноли б не гори, була б зовегм добра, да тгльки те, гцо трохи поюриста, як звичайне край над Днгпром з правого боку. О. 1861. VIII. 88. Догор1лець, льця, м. Погорйлецъ. Черв. у. Ногорыець хлгб ззгв, а солому спалив. Ном., Погор1лий, а, е. 1) Погорелый. Бо-юся ще noiopijiy хату руйнувати. Шевч. 264. 2) Погорме — Погоршя. На погоргле хоч тажггк дайте. Макс. Логорьмще, ща, с. Пожарище, пепелище. , Погор1Лля, ля, с. Несчастье отъ пожара. Bin просить на погоршя. Погоршець, нця, м.— Погорхлець. Вх. Лем. 451.