* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки
230 Потанин—Погарыанитися. топать, нгж з гидким, поганим do шлю-· бойку стать. Чуб. V. 162. Ум. Поганёнь-????. Я знаю oduiei тгапеньког (nicHI). Рудч. Ск. I. 53. . Пог&нйн, на, м. 1) Язычник*. 6в. Мт. X. 5. Був гден поганин, недовгрок. Гн. I. 127. Остафгй як був поганином, звавсг Плакида. Гн. I. 156. 2) Волкъ. О. 1861. X. 126. . Поганйнка, ки, ж. Язычница. Вот щ.ш поганйнка. Гн. II. 98. Погйнити, ню, ниш, гл. Гадить, осквер-Нйть. Одна паршива овечка усю отару поганить. Ном. № 5987. Чор-зна-що — щоб г поеудини не поганило. Ном. № 3288. Пог&нитися. нюся, нишся, и. Пачкаться, оскверняться. Давай наввипередт: хто кого випереде, то того й буде паня.— Я не хочу з тобою поганитися,—лучче хай побгжить мгй синок. Грин. I. 218. Логатти, нш, еш, гл. 1) Д'Ьлаться хуже. 2) Дурнеть. Лог&нка, ки, ж. 1) Мерзавка. Я б п сяку таку поганку через полгцгю додому добула. Мир. Нов. II. 95. Ой не бий, ми-лий, да через ту поганку. Чуб. V. 618. 2) Некрасивая. Мнж. 47. В) Плохая вещь. Жатку поганку скинь пгд лавку. Мет. 20I). 4) Язычница. Дото серне! ти говорит мов ш християнка: ти г Бога собг твориш паче, тьфу! поганка. K. МБ. III. 250. 5) Лихорадка. КС. 1889. XI. 305. 6) Зм4я, Pelias chersea. Шух. I. 22. 7)=Веретиь-нин, Anguis fragilis. Вх. Пч. II. 16. Доганкувйтий, а, ?. 1) Плоховатый. 2) Невзрачный, некрасивый. Дгвка вже <)о-хожаш, тиьки поганкувата г до роботы мнива. О. 1862. УИ. 39. Логанкувйто, нар. Плоховато. ЛоМпо, пар. 1) Дурно, плохо. Наду-мавсь вовк, гцо жить йому погано: не з'гсть, не засне до пуття. Гл1б. 2) Некрасиво. Ум. Поганенько. Логйнство, ва, с. 1) Язычество. Гн. I. 157. Передмуррв древне християнства, що етогть з мечем на чать супроти поганства. К. Дз. 123. 2) соб¦ Язычники. Боронити... христ'шнгв од потнства. Гн. 1. 64. ПогАнський, а, е. Язычесшй. Поганське •божество. Левиц. Cbit. 9. Гей ви, жидове, погансыа синове! Нащо то ви великий бунт, тревоги зривали? ЗОЮР. I. 225. Зачали Абиткувати над христгянами поган-еъкг народи. Гн. ?. 182. Логйнчати, чаю, еш, гл.— Паганшатн. Ольга все кращала та крагцала, Катерина поганчам. Левиц. Иов. 240. Пог&ншати, шаю, еш, гл. Дурнеть. Лбгань, ш, ж. 1) Гадость, дрянь, скверность. Стара собако, де б молишься, верзеш тут погань. Шевч. 159. 3 moto попелу завелась вся тая поить: мошки, ко-марг, жуки. ЗОЮР. II. 30. Ну, годг, годг, Грииъку, буде ту погань снггиря хвалить. Греб. 390. 2) соб. Язычники. Гн. I. 187. Поганьбити, блю, бйш, гл. Охулить, осрамить. Старий його погапъбив.Чуб. II. 335. Логаньбувйти, 6yio, еш, и. — нии. Пренебречь, отвергнуть, считая плохиыъ. Поган юга, гя, ж. Ув. отъ ногань. Поганючий, а, е. Уг„ отъ поганим. Логанючо, пар. У в. отъ погано. Логанючо спгвали. ПоганййЛ]вський, а, е. Кучерской, ямщицкш. Ном. № 11370. Доганййло, ла, м. 1) Кучеръ, возница. Сим. X. Тпру! гукнув наш поганяйло. Ком. I. 48.. Поганяйло ком коней. Сим-203. 2) Бичъ, кнутъ. Поганйльник, ка, м. —Поганяйло 1. Ум. Поганяльничок. КС. 1882. XI. 23. . Логанйння, ня, с. Понукаше. Доганйти, нйю, еш, гл. Погонять. Тодг чоловгк весело спгвае, як п’ятериком поганяе. Ном. Оре милий свогм плугом, чужа мила поганяе¦ Мет. 57. Погар, ра, м. 1)=Дугар. Един погар вшила. Гол. III. 226. 2)—Погарь. Желех. Погарйздитися, джуся, дишся, гл. Устроиться какъ сл'Ьдуетъ, пршти въ нормальное положеше. Тепер дгвчина не хоче йти за вдгвця, а як повгнчаютъся таста-нуть жити вкут, то й птараздиться. Bin чоловгк гце молодий, гарний. Волч. у. Погйрбати, баю, еш, гл. Захватить, насильно взять (во множеств!,). Погарбувйти, 6yto, еш, г.г,—Погар-батн. Погйрець, рця, м. Пт. удодъ. Шух. I. 23. ‘ Погарйкати, каю, еш, гл. Поворчать. Погарикай там, погарикай,—ось я тебе. Мнж 95. Догарк&нвтн, ню, ннш, гл. Смолотить при помощи катка. См. Гариан, гарианити. Що ми горох помолотимо, чачавицю погар-манимо. Мил. 157. ЛогармАнитнся, нюся. нишся, гл. Помолотить. Наслали... гарман, трошки погарманилглсь, а то оставили на завтра. Грин. I. 87. ^