* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

Поби’нути—Побмыпити. 203 ки. II рилу д. у. Цглий день у побпенъках. Рк. Левиц. ¦ ??6???^??, vwf, нет, гл.=Поб1гти. Побпне гз костела. Цобггти, б!жу, жйт, гл. 1) Побежать. Ой побила дитинонъка до ворожки просто. Ни. 2) Поехать. Наум зараз шатнувсъ, наняв збгржаника i побили гцо в духу з цглюрником додому. Кв. Побкуця, Ц1, ж. 1)=Лоб1гайка. Та не мижна гг (наймички) держати: така побйуця, що тколи в xami не всидить. Валк. у. 2) мн.—Поб'ганки. С прав л яти по-oiryui. Вечно бегать, постоянно уходить изъ дону·. Що се ти побггуцг справляет? Лохв. у. Поб^щий, а, е. 1) Живой, проворный, подвижной. Вх. Зн. 17. 21 Постоянно бЬгаюццй туда и сюда челов'Ькъ. Желех. Поб1да, ди, ж. Победа. Гласи возвышайте, мир весь утшайте победою новою. Нп. Млр. Л. Сб.. Шб1Д&ш, ma, м. Горемыка, бедняга. То я воке г не змагаюсь (з аинкою), а як той побгдаш, що сгяв ячмгнъ, а жгнка Ному: „гречка!“ — згожуюся й я: нехай буде гречка. MB. (КС. 1902. X. 156). Поб]д6нний, а, в. Горемычный. MB. (О. 1862. I. 94). А тобг мене жаль, як шбгденного, нсщаслтого. Стор. МПр. 10. Побщённвк, ка, м. Бедняга, горемыка. Варенши-побгденники, в окропг ки-пгли, велику муку терпгли. Ном. ?· 12351. Поб)дйти. См. Поб)ждати. Поб]Дити, джу, диш, гл. Обидеть. Овечками сей год побгдило. Той ргк г без того так мене побгдив, що я не зберуся на грошг. Могил, у. Побщкатися, каюся, ешея, гл. Посетовать. Побгдкався, побгдкався пт, та й вернув грошг. Поб1Дняк, ка, м. Победитель. 1 свш палаш, що звавсь побгдник, . до боку- Низа пргш'язав. Котл. Ен. V. 45. Побвдшти, Н1Ю, еш, гл. Обеднеть (о многихъ). За ui годи дуже люде побгднгли. Черниг. у. Поб)’дн1шати, шаю, еш, гл. Сделаться беднее. Поощувйти, дУю, еш, гл. Победствовать. Не що еже робити, тра побгдувати. О. 1862. VI. 94. Поб1ждати, дйю, еш, сов. в. поб]'дйти, джУ, дйш, гл. Побеждать, победим.. Пан Хмельницький добре учинив·. Польщу засму-тш, Волошину побгдив. Макс. Поб1й, ббю, м. 1) Бой, побоище. Ти, пане козаченъку, не продавай мене, не продавай-мене, спогадай на себе, як ми з тобою да були в побою: в первому побою Ь татарами, в другому побою у Нгмещинг, в третьому побою у Турещинг. Як побили нас пополам з татарми, як прогнали нас до тихого Дунаю. Нп. 2) Побои. Я б не хотгв г десяти карбованцгв за очей побгй. Екат«'риносл. у. Се було скоро теля того, як стався той побгй з нею, як ii побигпо. Екатервносл. v.· 3) Крыша, кровля. Шух. 1. 92, 116, 117. Вх. Зн. 50. Комори, стайнг—усе nid побоями- Федьк. 4) Стати побоем. Осадить городъ? Сам звгв корогву та й берегом пгшов, став побоем перед Хо-тином. Чуб. III. 295. Ставати до побою, п'ггй до побою. Идти въ бой. Дали лоня, дали зброю, ставай, синку, до побою. Гол. I. 22. А як пггиов до побою, все вгйсъко побгдив. Гол. Ум. Побоець. Гол. I. 61. Поб1л, лу, м. 1) Белая глина. Вас. 182. 2) Побелка. Лохв. у. Погнлйти. См. Поб1Ляти. Поб^лйтися, люся, лишея, гл. Побелеть. Чуб. V. 39. Поб1Л1лий, а, е. 1) ПобелЬшшй. 2) По-бледнешпш. # Поб1Л1ТИ, лiio, еш, гл. 1) Побелить. Побиила около. 2) Побледнеть. Стор. MIIp. 54. Побшв як стгна, як полотно, як хуст-т, як смерть, як Пилат. Ном. № Л*» 4381 — 4385. Побшв як вгльхбва довбня. Покрас-нелъ. Мнж. 167. Поб1Л1шати, шаю, еш, гл. Стать белее. Трошки побглтали руки, як побула-дома. Васильк. у. Лобика, ки, ж. Глазурь изъ белой фаянсовой глины, которою покрываютъ глиняную посуду передъ размалевкой ея. Шух. I. 262. Поб1луБ0ти, лУю, еш, гл. 1) Посди-рать кожи съ животныхъ. 2) Побелить стену белой глиной. Давайте глини, буде-мо сгркувати, а поем побглуемо. (Залюбовск.) Пибдль, Л1, ж. Мелкие кусочки сахару. Одважте бо мет побглг хунтгв зо два по кот з шагом,—адже я до цгни даю. Лебед. у. Поб^льшати, шаю, еш, гл. Увеличиться, сделаться больше, прибавиться. Meni дг-лечка побгльшало, а здоров’ячка пометиало. Чуб. V. 591. Малг дгти, мале й лихо; шбшшають,—поггршаютъ. Чуб- V. 833. Поб]Лыпий, а, в. Болышй. Ой npocit собг в пана воеводи та побгльшог плати. Нп. Поб1Л?ШЙти, ту, шиш,.м. Увеличить.