
* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки
m Паплля—Пажера. Пйплля, ля, с. Тоненьшя вЪточки. Шгш, гону, м. ЦобЬгъ, ростокъ, от-upi.iCK'b. Ун. Пагонёць, лагшчик. Од доброю портя добрий г пагонець одшде. Ном. ЛАгюстки, мн. Родъ растешя. КС. 1893. VII. 80 Дйгшсть, ностя, м. Ноготь. О. 1861. XI. Св. 62. Добра нг на шгнгстъ. Св. Л. 241. Йагов1ння, ня, с.=Дагоння. Пагонёць, ндй, м. Ум. отъ папн. Дагбння, ня, с. Соб. отъ пагш. Дагорок, рку, м. Иригорокъ. Стогть панна на пагурку в чсрвошм каптурлу. Ном. JVi 163, стр. 295. Шгуба, би, ж. 1) Пагуба,· гибель. Од пагуби 'тебе хранить, щедротами вгн-'чае¦ К. Исал. 232. 2) Губитель. Кхякай, спов'юайся ти, пагубо!—паже священник (рвзб1Йников1). Гн. II. 143. Пад, пйду, м. 1) Низкое Micro? Закупала зозулина в саду на паду. Мил. 137. 2) .кн. Террасы. Хере. г. Ждалець, льця, м. = Веретътьник, Anguis fragilis. Вх. Пч. I. 16. Шдалиця, Д1, ж. 1) Осыпамшеся плоды, высыпавшееся зерно. 2) Растете, выросшее изъ падалиц! 1.· 3) Родъ ужа? гадюка? Чуб. I. 65. Шдалишний, а, е, пйдалишшй, я, е. 1) Выросши! изъ высыпавшагося зерна или с'Ьмени. Падалишне жито. 2) Неза-коинорожденяый. Андрш з падалишних. Харьк. г. Щдальник, ка, м.—Дадалець. Вх. Пч. II. 16. Дадалюк, ка, -и.=Дадалвць. Вх. Пч. II. 16. Шдання, ня, с. Надаше; падете. На· дання i вставания, вв. Л. II. 34. Шдати, даю, еш, гл. 1) Падать. 2) Опадать; выпадать. Казав ecu, листонъ-ку, то не будет шдати. Лукаш. Пада-ють у скотины зуби. Грин, I. 16. 3) О перь-яхъ, о шерсти: падать, 'линять. 4) О ско-тЬ: падать, дохнуть отъ заразы. Як став у нас скот падать, дак нехай Бог милув, як здорово падав. Грин. I. 98. 5) Ухаживать. А коло дитини , так i пада, нгби мати. Шевч. 6) Hi ci.no, Hi пйло. Ни съ того, ни съ сего. Ш ci.io, ui пало, дай, бабо, сала. Ном. Шдатися, даюся, ешея, гл.=Дадати 5. Дуже любила падатъея коло нас. Сим. 231. Д&датонькя, гл. Ум. отъ падати. Ой ти казав, кленовый листоньку, що не будет падапюнъки. Нп. Шдворок, рку, к. Усадьба въ пред-MiscTbi города. Ворон, г. Дадйволос, са, м. Раст.: a) Equisetum arvense. Шух. I. 20; б) Equisetum silva-ticum. Шух. I. 21. Д&дина, ни, ж. Падь, небольшая круглая долина, Падйстий, a, e.? ТТадиста р'тка. Дадич1Й, Ч1Я, м. Водопадъ. Мнж. 188. Пад1Ж, ж&, м. Падежъ. Падгж на ове-чок. Харьк. у. Д6д1л, долу, м. Долина, юдоль. Шдкати(ся), каю(ся), еш(ся), гл. Хлопотать, ухаживать, заботиться, печься о комъ изъ любви къ пену. Мати падкае за дочкою. Рк. Левин. Падкаетъся хазят коло коней, бо любе kohi. Рк. Левиц. Чою· се au, Kampe, так падкабтесъ без спочин-ку? MB. (О. 1862. Ill, G2). ДадЕоввтнй, а, ?. Усердный, ревностный. Падковитий до худоби, до хозяйства. Рк. Левиц. Дадкувйти, Kyio, еш, гл. 1)=Дадка-ти. Падкув коло хазяйсша. Рк. Левиц. 2) Жаловаться, горевать. Приходить ци-ган, як возьме падкувати: що ж пан мет скаже? гцо ти мет наробив? Гн. I. 103. Падкув&тися, в^юея, ешея, м.—за кии. Заботиться о комъ. Дгд падкуетъея за унуком. Рк Левиц. ' Дйдло, ла,с. 1) Падаль. 2) Бранное слово. Дадлюка, ки, ж. 1) У в. отъ падло. 2) м. Подлець. А який вм чоловгк?—Ат, падлюки шмато/к. Зм1ев. у. Дадлшчний, а, в. Подлый, испорченный. От падлючт дгти: понехтува.т Х.гоп'я,— ЯК побили! ?????. у. Дадолист, ту и та, л.=Листопад 2. Шдонько, ка, м. Судьба (несчастная). Желех. , Дадчеренй, нйти, с. Ребенокъ падчерица. Щоб менг молодгй конопель не брать, г б/лих ручок не драть на чужп дгти, на падчерснята. Чуб. III. 192. Подчерка, падчгрка, ки, ж. Падчерица. Да не жаль мет тег падчерки. 4v6. III. 486. ' Дадь, Д1, ж. 1)=Дадина. 2) Падежъ. скота. Черк. у. 3) Медвяная роса, причиняющая бол'Ьннь колосьевъ. Валт. у. Падь, пала (шкодлива на хл!б роса). Ном. .Ns 585. 4) На мене падь najia. На меня стихъ нашел!.. У ecix дружечок плетена коса, а на мене така падь пала, що я свою косу роз-чесала. Лукаш. 167. Дбжера, ри, об. Обжора. Як добрий,