* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки
СПОТИКА0ЛО -СПОЧУВАТИ. 187 ¦вать. Тапий хлопець натуристий. Чи ми його так малим спотворили? А тепер, як чого схотгв, так щоб було! Черн. у. Спотивййло, ла, м. 1) СпотыкающШся. ¦2)=Спотикач. Варенуха, спотикайло, сахарна палянка. Мкр. Н. 34. I. Спотик&ти, каю, еш, гл. 1) Спотыкаться. Свог йлг нгжки на сире коргння, на бгле камгння спотикае. К.С. 1882. XII. 500. 1де козак, коня веде, а кть <йому спотикае. Чуб. V. 43. II. Спотикати, каю, еш, сов. в. сшт-кати, каю, еш, гл. Встречать, встретить. Котл. Ен. I. 26. Пила та гуляла, поки лихо не спгткало. Шевч. I. Спотикатися, каюся, ешея, сов. в. «тткнутиея, нуся, нешся, гл. Спотыкаться, споткнуться. А на третгм чис-тгм пол1 кть ся. спотикае. Чуб. V 137. На паличку стткнулася, на элуктечко впала. Mer. 14. I II. Спотикатися, каюся, ешея, сов. в. сшткатяся, каюся, ешея, гл. Встречаться, встретиться. Думав, доля зострг-петься,—спгткалося горе. Шевч. Спотыкач, чу, м. Родъ настойки. Оставалась пляшка спотыкачу. Котл. МЧ. 470. 2) Толчекъ, подзатыльникь. Спотыкача як дав. Спотикача, нар. Спотыкаясь. Спотиквутиея, нуся, нёшея.гл r=CniT-вяутися. Спотннбву, спотонбву, кар. 1) Сначала, спервоначала. Мнж. 192. От (чумаки) як вигхали, спотинову у кожного багато хлгба, гдять, не шкодтть. Мнж. 102. 2) Снова. Те ж збувши, взявся закупать всячину всяку спотонову. Мкр. Г. 49. Спотиньга, нар. Исподтишка. Спотинь-га в стегно впилася. Котл. Ен. VI. 71. Це така собака, що спотиньга рве. Мнж. 192. Усе спотиньга г потягку що не-будь. Г. Барв. 365. Спотич, няр.=Спотикача. Пгшов вгн п’яний спотич додому. Камен. у. Спбтичка, ки, ж. Стодкновеше, преткно-веше. Найб'шьш мае з становым спо-тичку nin. Отой йому спотичку робе. НВолын. у. Спот1ти, т1ю, еш, гл. Вспотеть. Така хата тепла, що cnomieiu дрижачи. Нои. № 14036. Спотрёбво, нар,—????????. Гол. Ш. 023. Спокватитнся, чуся, тишея, гл. Схва- титься, вскочить. Ой пойду я на В краг ну uhiuoi шукати! Мила епохватилаея, у ноги вклонилася. Чуб. V. 791. Спбхвату, нар. Второпяхъ, впопыхахъ. Вигздив я з дому та спохвату забувся взяти грошг. Рк. Левиц. Спохолок, нар. Косо, наклонно. Спо-холом положити камгня. Вх. Лем.' 469. Спохнлнй, а, е. Покатый, наклонный. Спохмура, нар. Изъ подлобья, сурово. Спохмура дивиться. Волч. у. Спохова, пар. Наклонно. Шух. I. 79. См. Спухово. Опечатку, нар. Сначала. Спочатку г цей цар гх не мьг звоювать. Чуб. II. 207. Молодг жили спочатку мирно i щасли-во. Левиц. Нов. 49. Опочив, ву, м. Отдыхъ. Погоня вставала, мене в тернах на спочивг минала. Макс Спочиваиия, ня, с. Отдохновеше. Шд вечгр (сонцо) где зовам на спочивання. Чуб. I. 5. Спочивати, ваю, еш, сов. в. спочнти, чину, неш, гл. 1) Спать, почивать, выспаться. Хто по повнг випивае, той nid типом спочивае. Ном. № 11448. 2) Отдыхать, отдохнуть. 1шов кобзарь до Кигва та й сгв спочивати. Шевч. Да де я бу-ваю, да де я лгтаю,—на калит спочи-ваю. Мет. 153. Спочивнще, ща, с. МЪсто отдыха. До вгчного спочывища добралась. К. Дз. 191. Де захист наш, спочивище тихе? К. ПС. 132. Спочйвок, вку, ,« =Спочив. Рудч. Чп. 254. Там собг безпечне дев'ятого дня епо-чивок мае. ЗОЮР. I. 37. Спочйн, ну, .м.—Опочив. Спочйнок, нку, .н.=Спочив. КС. 1882. XII. 502. Будуть кримцг та нагайцг, безбожнг бусурмени, тебе, пгшого-пгхо-тинця, на спочинках минати. ЗОЮР. I. 33. Спочйти. См. Спочивати. Спочнутн, ну, нёш, гд.=Спочитж Ой як вона собг сыа та й трошки спочну-ла. О. 1862. V. 71. - Спочувати, ваю, еш, сов. в. опочий, чую, еш, гл. 1) Чувствовать, почувствовать. Мет гх любг слова чуються, я гх кохання спочуваю. MB. II. 146. 2) Сочувствовать, посочувствовать. Я б г з малою дитиною розмовляла. Нехай менг спочуе аби хто. MB. И. 36. Вона зное йому вимовляла ceiu жаль, свою тугу